Юрий Шеляженко, журналист из Киева: Конопляная трагикомедия
– Я согласилась подписать все, что надо, только бы меня отпустили. Меня дома ждал ребенок. – Вы знаете, что вы подписали? – Я не читала. Что дали, то и подписала.
– Братва! Нашу пісочницю зносять!
– Хто?
– Якісь мудаки з ескаватором.
– Уроди!
– Не дамо!
– Побігли!
– Он вони, алкаші в брудних спецовках.
– Руки геть від нашої пісочниці!
– Не дамо!
– Доброго дня, діти.
– Іди на х...!
– Ти хто?
– Архітектор.
– Прибирайся з нашої пісочниці, гад!
– Діти, заспокойтеся. Це планова реконструкція дитячого майданчику відповідно до генерального плану розвитку міста.
– Шо?
( Читати більше )
Политический детектив. В тот летний день я пил кофе на балконе, просматривая с айпада новости «Украинской правды». Как всегда, ни одна из злободневных сенсаций не была интереснее, чем Днепр на горизонте и блеск лаврских куполов, утопающих в зелени.
Вдруг пропал интернет. И чуть ли не сразу в дверь позвонили двое из госохраны. Они дежурят на дворе в джипе после одного серьезного разговора, случившегося, когда мне пожаловались из домоуправления, что всех консьержек хотят заменить «службистами».
– Пройдите, пожалуйста, с нами,– сказал старший.
В машине мне дали переговорник спецсвязи. Оттуда прошипело:
– У нас ЧП.
Итак, эта большая шишка в президентской администрации даже не считает нужным здороваться. Видно, припекло.
– Рассказывайте.
( Читати більше )
Юрий Шеляженко, журналист из Киева: Человек и большинство (ремарка на интервью Шевчука)
«Украинская политика» Кремля лишний раз подтверждает, что тоталитарное государство несовместимо с меньшинствами – начиная от такого меньшинства, как творческий человек...
Юрий Шеляженко, журналист из Киева: Молитва за души жертв второй мировой войны
Все участники войны – и победители, и побежденные – получили ровно столько горя и зла, сколько заслужили своей безрассудностью, агрессивностью...
Життя недосконале. Війна – приклад такої недосконалості. Це те зло, яке, за словами священного писання, розчиняє особистості людей та отруює душі жагою приниження.
Бог каже людині: не твори собі ворога. Але нерозумні народи нехтують цим, примушують людей забути волю Божу і йдуть в атаку. Знищуючи себе і ворогів, прагнуть перемоги. Перемоги за будь-яку ціну. Навіть ціною розриву з людською душею, безумного озвіріння.
1 вересня 1939 року почалася друга світова війна – масове безумство людства, пам’ять про яке досі є предметом цинічних політико-ідеологічних спекуляцій прихильників різних сторін конфлікту.
У цій війні було багато різних союзів та проголошувалося чимало гучних гасел. Всі ці гасла виявилися обманом, а союзники, які почали війну, наприкінці виявилися запеклими ворогами.
Безумний натовп апелював до стадних інстинктів людини закликами відвойовувати щасливе майбутнє, життєвий простір і так далі. Коли криваве марево «бойового духу» розсіялося, люди підбили справжні підсумки воєнного зла – 50-70 мільйонів смертей від куль, бомбардувань та інших інструментів агресії, в бою та від репресій.
7-9 травня 1945 року після жорстокої руйнації столиці та інших міст однієї з держав – зачинщиків війни та її капітуляції закінчилася друга світова війна в Європі. 2 вересня того ж року після варварського бомбардування атомними бомбами двох міст однієї з держав – учасниць війни ця держава капітулювала, що вважається датою остаточного завершення другої світової війни.
Всі сторони війни – і переможці, і переможені – отримали рівно стільки горя та зла, скільки заслужили своєю безросудністю, агресивністю, впертим небажанням спільними зусиллями утверджувати людяність.
Бог каже: зло буде переможене, коли найвища цінність людини утвердиться. Це єдина справжня перемога. Вона не здобувається на полі бою, вбивством ворога. Вона здобувається тільки у індивідуальному безпосередньому спілкуванні з Богом кожної людини, у особистому творенні добра.
Пам’ятаймо добрі справи тих людей, які всією душею дієво прагнули відвернути та припинити військові дії, які воювали не від злої волі воювати, а захищаючи власну душу, власне бачення добра при всій його недосконалості, оскільки істину в усій повноті знає лише Бог; пам’ятаймо душі людей, які прагнули уникнути зайвих смертей і припинити кровопролиття, які розуміли, що нема різниці між ворогами в війні, що всі межі є умовністю і тільки недосконалість безумного життя приводить людину у вир війни.
Закарбуємо в пам’яті душі людей, тіла яких були знищені безумною війною. Агресорам не вдалося принизити душі своїх жертв, бо будь-яким насильством агресор принижує лише себе. Душа людини безвимірна у просторі та часі; вона була, є і буде завжди, всюди, поряд з нами. Ми споріднені з душами наших предків. Пам’ятаймо про це.
Досконала душа береже розум і веде до істини з допомогою Бога, джерела всіх душ. Молімося за перемогу розуму над ненавистю, що руйнує душу, над безумним бажанням воювати. Молімося за те, щоб нам вистачило сили зберігти душевність та уникнути повторення великого зла другої світової війни.
ПРОКУРОР. Сатирическая пьеса в пяти действиях (подражание Гоголю).
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
КРОВАВЫЙ ПЕРВОМАЙ. Детективный рассказ.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
КРОВАВЫЙ ПЕРВОМАЙ. Детективный рассказ.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
Серія вибухів у Дніпропетровську, організованих невідомими зловмисниками, очевидно мала на меті травмувати не людські тіла, а людські душі.
Українська душевна спільнота висловлює співчуття всім жертвам терору і закликає людей, починаючи з людей державних, проявити максимум доброї волі для спокути скоєного гріха спільними зусиллями.
У священному писанні сказано: зло може об’єднати двох чи більше людей, розчинити їх особистості, отруїти їх душі жагою приниження.
Лише принижена, нелюдська свідомість, отруєна недосконалістю навколишнього суспільного життя, могла породити злу волю сіяти страх терористичними методами, порушуючи людcькі закони та Божі настанови.
Відсутність будь-яких публічних заяв і пояснень з боку злочинців свідчить про те, що ними керував інстинкт ненависті, прагнення руйнувати та залякувати.
Терористи хочуть, щоб ми боялися невідомого зла. Але Богом у Священному писанні заборонено боятись невідомого. Але Бог заборонив уособлювати зло.
Терористи хочуть, щоб ми продемонстрували подальшу втрату людяності, стали подібними до них і масово зажадали крові, помсти, розправи. Вони хочуть зробити страх законом, а руйнування – сенсом життя людини. Вони хочуть, щоб ми шукали й ненавиділи винних, підозрювали змови, остерігалися непереборної страхітливої закуліси та мстилися порожнечі. Терористи хочуть бачити нас такими самими безумцями, як вони самі. Але ми не забуваємо настанову Божу: щоб володіти собою, маємо відмежувати свідомість від зла.
Тож проявимо розум і замислимося, чому сталася трагедія. В народі кажуть: шила у мішку не приховаєш. Так само неможливо приховати злі наміри, якщо тільки їх не ігнорують. Не можна карати за нездійснені злі наміри, однак не можна й ігнорувати їх, оскільки Бог заборонив людям сприяти творенню зла своєю бездіяльністю. Злі наміри слід долати мудрістю, любов’ю, навіть доброзичливою посмішкою, прагненням до взаєморозуміння та співпраці, повагою до людської особистості.
На жаль, нам не вистачило людяності, аби відвернути ці теракти. Ми, добрі люди, були поряд і не помітили, як терористи мислили зло та готувалися чинити зло, або не звернули увагу на них, бо вважали їх поведінку нормальною, бо впізнавали у їх неприхованій ненависті, у їх недосконалостях власну неприховану ненависть та власні недосконалості.
Українська душевна спільнота закликає людей доброї волі спокутувати свій гріх. Звільнимо людські душі від страху, починаючи з себе. Відмовимося від руйнівних прагнень, посилимо нашу творчу співпрацю, повагу та розуміння до інакомислячих, уважність до кожного, хто може бути людиною, однак отруює та принижує себе концентрацією злої волі.
Нас мають об’єднувати не страх з ненавистю, а добра воля і людяність.
Треба дивитись з повагою та доброзичливістю прямо в очі кожній зустрічній людині, і тоді Богові легше буде врятувати наші душі від безумства тероризму.
В одній місцині у прадавні часи поряд з пальмовими джунглями Бог посадив дубову рощицю. Тож, поки одні мавпи стрибали по пальмах і жерли банани, інші мавпи масово падали з дуба і прозрівали.Минули сотні років. Бананожери виготовляли з палиць гострі списи і вели війни за банани, а дубовики копирсалися тими ж палицями у землі, знаходили та вирощували їстівні рослини і приручали диких тварин. Так потихеньку виникло два людські племені.
В одному племені всі постійно змагалися та доводили свою нормальність. Вождя там обирали у такий спосіб: дюжина кращих забіяк, бігунів, стрибунів та силачів мали увійти до печери, де знаходилося гніздо отруйних змій. Вхід до печери плем’я гуртом закидало дрібним камінням, пришибаючи при цьому людей та змій, яким не пощастило вчасно сховатися в глибині. За деякий час з печери виходив новий вождь, потрясаючи скривавленою каменюкою, і по традиції розкроював черепи всім, хто йому не подобається. Щоб сподобатись кожному вождю, всі у племені хотіли бути нормальними.
В другому племені всі постійно казали і робили щось нове, чого не було раніше, бо вірили в себе і самовдосконалювались. У племені завжди було чимало планів на майбутнє та всіляких цікавих корисних новинок. Коли якийсь план на майбутнє особливо подобався племені, його автор починав його реалізовувати як вождь. Авторів несподіваних новинок балували подарунками. Тому всі у племені хотіли бути ненормальними і дивувати світ.
Одне плем’я побудувало місто з глиняних мазанок і назвало його Нормальним Містом. Перший мер цього міста заявив:
– У мене тут кожен кістьми ляже, щоб наше місто стало кращим в світі!
Кістьми лягли кожні двоє з п’яти. Побудували мерові чотириповерховий глиняний палац, тим все й закінчилося. За десять років мер оголосив, що Нормальне Місто є кращим в світі, проте після цього оголошення мера закидали грязюкою.
Друге плем’я спорудило химерний мегаполіс з білих хмарочосів, Місто Ненормальних.
– Я дам можливість кожному побудувати власне щастя, або ви можете мене повісити! – пообіцяв перший ненормальний мер.
Щодня до мера приходили люди з готовою петлею на мотузці, і кожному з них він розповідав, які з існуючих можливостей ще не використані. Кільком невиправним скандалістам він навіть видав з міської казни достатньо коштів, аби вони переїхали та облаштувалися у інших містах на свій вибір.
Нормальні дуже заздрили ненормальним, які жирували на їх очах. Поки у нормальних розвалювалися мазанки, шпигуни докладали керівництву, що ненормальні будують цілий мікрорайон величезних порожніх хмарочосів.
– Оголошую війну ненормальним! – оголосив грізним голосом мер Нормального Міста і зробив велику паузу,– А чому ніхто не питає про причину війни?! Боїтеся фантазувати? Правильно! Причина проста: вони ненормальні. Смерть ненормальним!
– Смерть ненормальним! - підхопив натовп заклик мера.
Нормальні викували мечі та гармати, начепили сяючу на сонці кольчугу й поперлися завойовувати Місто Ненормальних. Коли підійшли на відстань гарматного пострілу, мер нормальних заволав:
– Ненормальні, здавайтеся!
– Дякуємо за пропозицію,– відповів ненормальний мер,– Ми давно чекали вас в гості і приготували подарунки. Отже, зустрічна пропозиція: елітний мікрорайон у подарунок, зустрічаємо вас, як переможців, на святковому фуршеті з салютом. І ви, як дуже оригінальна людина, ставайте нашим мером!
Нормальні подумали та погодилися. Щоправда, їх ватажок відмовився бути мером ненормальних, бо не хотів, щоб його повісили за невиконання передвиборчих обіцянок.
З тих пір половина щасливих мешканців Міста Ненормальних гучно й наполегливо твердять, що вони живуть в нормальному місті. А жителі інших міст заздрісно крутять пальцем біля скроні: ненормальні – вони і є ненормальні, щоб я так жив!
Один в полі не воїн, один в поля господар.
Один в полі радіє волі.
Один над полем творец.
----
Не продайся, прекрасна душа; закарбуй добру волю в грошах!
Один в полі радіє волі.
Один над полем творец.
----
Не продайся, прекрасна душа; закарбуй добру волю в грошах!
Юрий Шеляженко, журналист из Киева: В Харькове начался новый суд над Тимошенко. Фоторепортаж
А вот разрешенный митинг против Тимошенко. Сюда согнали бюджетников...
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.3)
sheliazhenko- Юрій Шеляженко
- Газета "Правдоискатель"
