Юрий Шеляженко, журналист из Киева: Молитва за души жертв второй мировой войны
Все участники войны – и победители, и побежденные – получили ровно столько горя и зла, сколько заслужили своей безрассудностью, агрессивностью...
Життя недосконале. Війна – приклад такої недосконалості. Це те зло, яке, за словами священного писання, розчиняє особистості людей та отруює душі жагою приниження.
Бог каже людині: не твори собі ворога. Але нерозумні народи нехтують цим, примушують людей забути волю Божу і йдуть в атаку. Знищуючи себе і ворогів, прагнуть перемоги. Перемоги за будь-яку ціну. Навіть ціною розриву з людською душею, безумного озвіріння.
1 вересня 1939 року почалася друга світова війна – масове безумство людства, пам’ять про яке досі є предметом цинічних політико-ідеологічних спекуляцій прихильників різних сторін конфлікту.
У цій війні було багато різних союзів та проголошувалося чимало гучних гасел. Всі ці гасла виявилися обманом, а союзники, які почали війну, наприкінці виявилися запеклими ворогами.
Безумний натовп апелював до стадних інстинктів людини закликами відвойовувати щасливе майбутнє, життєвий простір і так далі. Коли криваве марево «бойового духу» розсіялося, люди підбили справжні підсумки воєнного зла – 50-70 мільйонів смертей від куль, бомбардувань та інших інструментів агресії, в бою та від репресій.
7-9 травня 1945 року після жорстокої руйнації столиці та інших міст однієї з держав – зачинщиків війни та її капітуляції закінчилася друга світова війна в Європі. 2 вересня того ж року після варварського бомбардування атомними бомбами двох міст однієї з держав – учасниць війни ця держава капітулювала, що вважається датою остаточного завершення другої світової війни.
Всі сторони війни – і переможці, і переможені – отримали рівно стільки горя та зла, скільки заслужили своєю безросудністю, агресивністю, впертим небажанням спільними зусиллями утверджувати людяність.
Бог каже: зло буде переможене, коли найвища цінність людини утвердиться. Це єдина справжня перемога. Вона не здобувається на полі бою, вбивством ворога. Вона здобувається тільки у індивідуальному безпосередньому спілкуванні з Богом кожної людини, у особистому творенні добра.
Пам’ятаймо добрі справи тих людей, які всією душею дієво прагнули відвернути та припинити військові дії, які воювали не від злої волі воювати, а захищаючи власну душу, власне бачення добра при всій його недосконалості, оскільки істину в усій повноті знає лише Бог; пам’ятаймо душі людей, які прагнули уникнути зайвих смертей і припинити кровопролиття, які розуміли, що нема різниці між ворогами в війні, що всі межі є умовністю і тільки недосконалість безумного життя приводить людину у вир війни.
Закарбуємо в пам’яті душі людей, тіла яких були знищені безумною війною. Агресорам не вдалося принизити душі своїх жертв, бо будь-яким насильством агресор принижує лише себе. Душа людини безвимірна у просторі та часі; вона була, є і буде завжди, всюди, поряд з нами. Ми споріднені з душами наших предків. Пам’ятаймо про це.
Досконала душа береже розум і веде до істини з допомогою Бога, джерела всіх душ. Молімося за перемогу розуму над ненавистю, що руйнує душу, над безумним бажанням воювати. Молімося за те, щоб нам вистачило сили зберігти душевність та уникнути повторення великого зла другої світової війни.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
КРОВАВЫЙ ПЕРВОМАЙ. Детективный рассказ.
http://durdom.in.ua/uk/main/article/art
В одній місцині у прадавні часи поряд з пальмовими джунглями Бог посадив дубову рощицю. Тож, поки одні мавпи стрибали по пальмах і жерли банани, інші мавпи масово падали з дуба і прозрівали.– У мене тут кожен кістьми ляже, щоб наше місто стало кращим в світі!
Кістьми лягли кожні двоє з п’яти. Побудували мерові чотириповерховий глиняний палац, тим все й закінчилося. За десять років мер оголосив, що Нормальне Місто є кращим в світі, проте після цього оголошення мера закидали грязюкою.
Друге плем’я спорудило химерний мегаполіс з білих хмарочосів, Місто Ненормальних.
– Я дам можливість кожному побудувати власне щастя, або ви можете мене повісити! – пообіцяв перший ненормальний мер.
Щодня до мера приходили люди з готовою петлею на мотузці, і кожному з них він розповідав, які з існуючих можливостей ще не використані. Кільком невиправним скандалістам він навіть видав з міської казни достатньо коштів, аби вони переїхали та облаштувалися у інших містах на свій вибір.
Нормальні дуже заздрили ненормальним, які жирували на їх очах. Поки у нормальних розвалювалися мазанки, шпигуни докладали керівництву, що ненормальні будують цілий мікрорайон величезних порожніх хмарочосів.
– Оголошую війну ненормальним! – оголосив грізним голосом мер Нормального Міста і зробив велику паузу,– А чому ніхто не питає про причину війни?! Боїтеся фантазувати? Правильно! Причина проста: вони ненормальні. Смерть ненормальним!
– Смерть ненормальним! - підхопив натовп заклик мера.
Нормальні викували мечі та гармати, начепили сяючу на сонці кольчугу й поперлися завойовувати Місто Ненормальних. Коли підійшли на відстань гарматного пострілу, мер нормальних заволав:
– Ненормальні, здавайтеся!
– Дякуємо за пропозицію,– відповів ненормальний мер,– Ми давно чекали вас в гості і приготували подарунки. Отже, зустрічна пропозиція: елітний мікрорайон у подарунок, зустрічаємо вас, як переможців, на святковому фуршеті з салютом. І ви, як дуже оригінальна людина, ставайте нашим мером!
Нормальні подумали та погодилися. Щоправда, їх ватажок відмовився бути мером ненормальних, бо не хотів, щоб його повісили за невиконання передвиборчих обіцянок.
З тих пір половина щасливих мешканців Міста Ненормальних гучно й наполегливо твердять, що вони живуть в нормальному місті. А жителі інших міст заздрісно крутять пальцем біля скроні: ненормальні – вони і є ненормальні, щоб я так жив!
Один в полі радіє волі.
Один над полем творец.
----
Не продайся, прекрасна душа; закарбуй добру волю в грошах!
Юрий Шеляженко, журналист из Киева: В Харькове начался новый суд над Тимошенко. Фоторепортаж
А вот разрешенный митинг против Тимошенко. Сюда согнали бюджетников...
Футбол – прекрасная игра, но есть один изъян: на поле вход не всем подряд, лишь футболистам дан.
Вот полем Евро Киев стал; футболят, словно мяч, тебя здесь те, кто правит бал. Ты лишний, хоть ты плачь.
Можешь болеть, можешь страдать, но город стал не твой.
Не смей Крещатиком гулять – забор стоит стеной.
Таксистом был? Катись, лох, в ад. Другие на маршруте. Двойной тариф, двойной откат, и их крышуют круто.
Торговка? Место уступай для сувениров, стерва.
Два бакса – тикет у трамвай.
Батон – три тридцать евро.
У них на Евро все права, а мы по гроб должны. Кто там футболки продавал?! Все будут казнены!
Еще при Киевской Руси играли здесь в футбол. Ворота вот: бакшиш неси и забивай нам гол.
Спонсор турнира – хан Ахмет, великая орда.
Продлится иго триста лет.
А может, навсегда. 
"До початку служби просто біля вівтаря поставили шість стільців для депутатів. Одна з літніх парафіянок попросила дозволу присісти, однак жінці відмовили."
Це історія не про гординю депутатів, як скаже дехто. Це історія про те, що в нашій безбожній країні войовничого матеріалізму тільки авторитетні люди, такі, як депутати, вміють добитися елементарного людського ставлення до себе.
Мені подобаються храми, де можна сісти на лаву, подивитися навколо і послухати богослужіння.
Такі храми - справжній дім Бога, гостинного, як і личить доброму господарю. Бог має бути зразком досконалості для людей.
На ногах людина має рухатись. Це природно. Довго стояти на місці - неприродно.
Храм без лав ідеальний для туризму: пройдешся по ньому, сприймеш зображені та вимурувані ідеї - прекрасний та зручний релігійний обряд. Потім на дворі краще розумієш зміст найдосконалішої ікони: сонця в небі...
Стояти на місці годинами в храмі без лав - значить принижувати Бога та власну душу. Бо це приписування дурості Богові. Бог не може вимагати від людини дурниць.
Хто вважає, що Бог принижує людину, той принижує Бога і людину, а отже, творить зло. (Бож. 20)
Інша справа - прийти в гості до Божої вітальні. Присісти, душевно поспілкуватись. Сповідатись.
Коли сидиш у храмі й слухаєш мудру проповідь - замислюєшся. Торкаєшся душею Бога.
Коли стоїш - думати не хочеться. Через деякий час вся воля спрямовується на те, щоб не впасти.
Душі ніби не існує. Бога ніби нема. Є тільки тіло, поставлене у глухий кут неприродною необхідністю стояти, стояти, стояти...
Чи це спілкування з Богом? Ні, це перетворення віруючих на матеріалістів. Псевдо-ритуальний застій.
Тож якщо у вашій місцевості нема гостинного Божого будинку, запрошуйте Бога додому.
Бог не піп - не погребує прийти просто так.
Обов'язково прийде, якщо ви зберігли віру.
"Душевна спільнота утримується від проведення масових та публічних заходів і здійснює свою діяльність, передусім, через доторки душ, індивідуальні контакти, приватне богослужіння." (Регл. 2.3)
Люди рідко аналізують свої почуття до влади та багатства. Між тим одні закохані у золото і славу до нестями, а другі масово ненавидять перших.
Буває, що людина заздрить іншим за те, що у них є, і принижує себе за те, чого у неї нема (Діал. 48). Це зло (Діал. 43-44).
І ненависть, і безрозсудна любов – це безумство (Люб. 10; Діал. 66).
Чому одна думка про владу та багатство перетворює багатьох на безумців?
Жило-було на світі багатодітне сімейство: батьки та купа дітей.
Старша сестра дуже любила отримувати подарунки і вчити молодших дітей уму-розуму, переважно, покрикуючи на них. Батькам вона подобалась. Їй давали все, що вона хотіла, все дозволяли, тому вона виросла жадібною, агресивною, стала базарною торговкою, і її неодноразово штрафували за спроби збувати покупцям явно некондиційні товари. Вона була нещасливою.
Молодший брат ненавидів старшу сестру за жадібність та претензії бути головною, постійно робив їй дрібні капості та лаявся. Батькам це дуже не подобалось. Молодшого брата постійно карали за погану поведінку, а він чинив завжди навпаки батьківським порадам. Він примкнув до банди підлітків, одразу після повноліття загремів у тюрму, вийшов, влаштувався на роботу на будівництво і дослужився до бригадира. Вище не пішов. Начальство його постійно штрафувало за недоробки і поганий характер. Він був нещасливим.
Інші брати та сестри групувалися навколо цих двох, залежно від ставлення до них батьків. Прихильники старшої сестри так її любили, що дозволяли на себе кричати, а прихильники молодшого брата так його любили, що постійно брали на себе вину за його витівки і несли за нього покарання. Всі вони були нещасливими.
Лише одне дитя не звертало уваги, як до нього ставляться інші, старанно здобувало знання та життєвий досвід та завжди допомагало усім вирішувати їх проблеми, окрім тих, які виникали з постійно тліючого конфлікту. Це дитя виросло, заснувало успішну фірму і стало відомим та впливовим благодійником. І пізнало щастя.
Ця притча вчить, що щастя є продуктом розвитку (Симв. 46). З почуттів цикл розвитку життя лише починається (Креат. 22), почуття допомагають діяти (Креат. 23) та соціалізуватися (Креат. 24), однак, чіпляючись за почуття, не можна піднятись вище третього етапу циклу розвитку.
Перейти до четвертого етапу, мудрості, допомагає лише вдосконалення світогляду (Креат. 25), а це означає – очищення від недосконалих почуттів (Дос. 25), зокрема, ненависті та безрозсудної любові.
От погляд на владу і багатство, не затьмарений почуттями.
Багатство дозволяє задовольняти потреби або досягати мети в співпраці з людьми; таким чином, багатство характеризує другий етап розвитку спільнот (Креат. 31) і допомагає людині перейти від другого до третього етапу в циклі розвитку людини (Креат. 23-24).
Влада дозволяє поширювати і закріплювати схеми співпраці людей, перетворювати ці схеми на інституції спільнот; таким чином, влада допомагає спільноті перейти від другого до третього етапу розвитку (Креат. 31-32) і повною мірою реалізує третій етап розвитку людини (Креат. 24).
Слід розуміти, що кожна людина і кожна спільнота у своєму циклічному розвитку проходить через етапи, коли прагнення влади та багатства веде до досконалості.
Слід також розуміти, що на подальшому шляху до досконалості прагнення влади та багатства стає пройденим етапом.
Цінуйте життя таким, яке воно є, всупереч бажанням (Дос. 18).
Зберігайте добру волю незалежно від почуттів, потреб та бажань – і влада та багатство будуть для вас інструментами розвитку, а не втіленням безумства.
Добра воля людини - це Божа воля (Бож. 32).
Британские ученые доказали, что лицемеры читают в Библии десять заповедей и проповеди Христа, а затем делают все наоборот. Ученые придумали эксперимент: лицемерам нужно давать не полезные, а вредные советы. А вдруг они все сделают наоборот, и получится как раз правильно?
Эти стихи – только для лицемеров.
* * *
Если ты напялил рясу
И чекистам дал расписку,
Можешь делать все, что хочешь:
Лишь Господь тебе судья.
Отравляй народец водкой,
Табаком мори людишек,
Набивай свои карманы –
Бог не выдаст, власть не съест.
* * *
Одевай часы «Брегет».
Пусть любуется весь свет,
Как ты много заработал
На продаже сигарет.
О часах пойдет молва –
Скажешь: «черт пририсовал».
Но свои фотоархивы
Тщательно почисть сперва.
* * *
Заведи себе подругу,
Чтобы скрасить быт монаший.
Не давай ее в обиду,
Пусть сутяжничает вволю.
Пусть экспертов нанимает,
Чтобы исчислять убытки
По числу пылинок, вдутых
Из приглянутой квартиры.
Пусть в домашнем русском мире
Прибавляется жилплощадь.
* * *
Если в храм идут без спросу,
Молят гнать единороссов
Все небесное начальство
Через голову твою –
Экстремистов не прощай ты,
Пусть в тюрьме они сгниют.
* * *
Если к пастве приезжает
Иностранная певичка,
Паства прет к билетной кассе,
И в пожертвованьях убыль.
Чтобы это не случилось,
Ты прикинься папуасом,
Бомбой вдарь по содомитам
Конкурирующей фирмы,
И клиент к тебе вернется
Покупать любовь Христову.
* * *
Про закон и добродетель
При царе не заикайся:
Не проси за политзэков,
Что нет выборов – молчи.
Тихо жди, не шевелясь,
Сладкий пряник из Кремля.
Profile
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=91.6)
sheliazhenko- Юрій Шеляженко
- Газета "Правдоискатель"
