?

Log in

Убийца гривны с канала "1+1"

Убийца гривны с канала  1+1
Доллар взлетает к отметке 26 грн, растут цены. Ширитися паника, слухи о прохладном отношении МВФ к Украине. Задает тон Александр Дубинский, ведущий программы "Гроши" с канала олигарха Коломойского.

Дискредитация главы Нацбанка Валерии Гонтаревой стала основным занятием Дубинского последний год. То он пытается свалить на нее ответственность за грабеж вкладчиков руководством банка "Михайловский", которому Нацбанк, наоборот, положил конец. То обвиняет в спекуляциях на разнице курсов валют, когда Нацбанк как раз поддерживал на плаву гривну.
Отдает ли себе отчет Дубинский в том, что популизм и демагогия популярнейшей финансовой программы страны дестабилизирует рынок, провоцирует инфляцию? Все он наверняка понимает. И не исключено, что хозяин канала "1+1" Коломойский сознательно играет на понижение, предвидя реакцию рынка на хулиганство Дубинского.
Вам кажется, что "хулиганство" - слишком сильное слово? Но вот типичные цитаты из блога Дубинского на Фейсбуке. Кое-где я вынужден был прикрыть звездочками особо смачные выражения:
1. Очевидно, что до конца года отрицательное сальдо торгового баланса станет еще больше. А с ним - вырастет и курс доллара.
2. В каком же е*нутом государстве (с такими же правителями) мы живем...
3. "Обойдусь и без вашего этого... Моисея! И заповеди - тоже нафик" П. А. Порошенко
4. Вот кто-то может мне обьяснить, как совмещаются заявления "завтра Путин нападет" и переброска лучшей военной техники в Киев на парад?..
5. А какая связь между военным парадом и Днем независимости?.. Зас**ли, прости господи, этим своим парадом весь город.
Каково?! И список можно продолжать...
Подобные высказывания, естественно, вызывают подозрения, что типок выполняет определенный заказ. Кстати, в описании блога Дубинского на Украинской Правде редакция так и написала. Подозрительный, мол, наш блогер. Имейте в виду, мы предупредили... Жаль, что уклончиво предупредили. Сказали бы прямо: играет на руку Кремлю!
Бойцы невидимого фронта потрудились проверить подозрения. Накопали материала на основательную статью под названием "Как журналисту стать миллионером. Рецепт Дубинского".
Я поверхностно проверил изложенные в статье факты, не поленился за 20 гривен купить справку из реестра недвижимости. Вроде не врут.
Но со статьей начали происходить странные вещи. Она появилась на сайте "Обозреватель", немного повисела, а потом вдруг исчезла. Так обычно бывает, когда объект критики стесняется комментировать слив убийственного компромата, потому что сказать ему нечего (разве что голословно поныть "меня заказали"), а вместо этого начинается снятие критических публикаций за большие деньги.
Версию о зачистке неудобной правды подтверждает и то, что ни сам Дубинский, ни пресс-служба "1+1", ни "Обозреватель" не захотели выходить на контакт, когда я попросил их прокомментировать содержание статьи и ее внезапное исчезновение.
Между тем, каналу "1+1" и его владельцу Коломойскому не удастся отвертеться от ответственности за позорное поведение своей одиозной "звезды". Общественность ставит вопрос ребром: Украинский Координационный Совет потребовал убрать Дубинского из телевизора.
В открытом письме организации сказано: "Наше внимание привлекли антипатриотические высказывания, надругательство над празднованием Дня Независимости Украины и высмеивание военного парада со стороны блогера и журналиста Александра Дубинского, который ведет программу журналистских расследований "Деньги" на телеканале "1+1". Возмущает хулиганское, антиобщественное поведение этого господина, который не стесняется "плевать в лицо" украинским воинам, защитникам нации. Кроме того, из публикаций в сети Интернет стало известно о шантаже украинских банкиров и подозрительном обогащении Дубинского. Как утверждается в публикациях, за последние два года продюсер и телеведущий Александр Дубинский и его жена, рекламист Леся Цыбко обжились недвижимостью стоимостью около одного миллиона долларов США, причем эти $ 1000000 включают 16 объектов элитной недвижимости. Более того, стоимость автопарка Дубинского авторы публикаций оценивают в несколько сотен тысяч долларов США. Это 8 дорогих автомобилей, один из которых, Mercedes-Benz W124, вероятно, был использован в постановочном сюжете программы "Гроши": похоже, что Дубинский выдал свою машину за роскошное авто одного из коррупционеров. В упомянутых публикациях указано, что Дубинский берет деньги за сообщения на Фейсбуке и практикует шантаж, вынуждая бизнесменов платить ему "абонплату" за воздержание от дискредитации. Также, блог Дубинского на сайте "Украинская правда" маркирован редакционным предупреждением о возможной публикации заказных материалов. Согласно Этическому кодексу украинского журналиста, журналист должен служить обществу, а незаконное получение журналистом материального вознаграждения или каких-либо льгот за выполненный или невыполненный журналистский материал является несовместимым со званием журналиста. Надругательство над Государственным праздником и над Вооруженными Силами Украины и вымогательство Дубинского показывает, что он плевать хотел на журналистскую этику... Такое аморальное лицо, как Дубинский, не имеет права быть в эфире уважаемого канала "1+1". Дайте ответ, почему борец с коррупцией за короткое время стал богаче коррупционеров?!".
Интересно, какой будет реакция на письмо олигарха Коломойского. Образно говоря, вытрясет ли вошь из бороды.
Кто-то может сказать, что зря люди лезут в карман журналисту, он же частное лицо. Но это не совсем так, когда речь идет о крутом VIP-е, бравирующем хулиганскими публикациями в соцсетях. Особенно если журналист топит национальную валюту, опускает народ в бездну нищеты и одновременно подозрительно богатеет.
Журналист – такое же публичное лицо, как депутат или олигарх. Поэтому Дубинский и его закулисный покровитель-беняфициар должны объяснить, откуда у ведущего "Грошей" деньги на массовую скупку недвижимости и как это связано с его радикальной "зрадофильской" риторикой. Неужели Дубинский думает, что может безнаказанно убивать гривну, обдирать как липку бизнес и при этом строить из себя пламенного антикоррупционера, отмалчиваясь в тряпочку по сути якобы "заказных" критических публикаций?

Репост с Корреспондента


Почесний гість форуму молодих юристів, перший Президент України Леонід Кравчук, погодився відповісти на питання учасників. Гріх було не скористатися його люб’язністю.

– Леоніде Макаровичу, в засобах масової інформації зараз дуже багато правильних публікацій про те, що саме за Вашого президентства почала в Україні будуватися держава соціальної нерівності, що було помилкою державотворення, бо зараз в усьому світі егалітарні тенденції торжествують. У нас підміняються права привілеями. От Ви схвалюєте, наприклад, монополію адвокатури. А чому не я вирішую, хто буде моїм представником в суді, а вирішує це правлячий клас? Чому у нас декларується свобода слова, а на телебаченні є номенклатура запрошених експертів? І стати моїм депутатом в Раді може стати тільки представник правлячого класу, багата, популярна людина, «розкручена» за гроші. І олігархія, корупція – це теж результат тої соціальної нерівності, яка була закладена при Вашому президентстві. І в релігійній сфері у нас створені монополії, певна група церков нікого не допускає до духовної сфери і намагається навіть в школах впровадити своє єдино правильне бачення етики. До речі, етика використовується в якості квазі-права для утвердження привілеїв і відтіснення вільних людей від будь-якої можливості свою волю, свободу утверджувати в публічному просторі. Чи не вважаєте Ви помилкою в державному будівництві утвердження привілеїв еліт, соціальної нерівності замість прав кожного і загального добробуту? І якщо Ви погодитесь, що це реальна проблема, скажіть, як її вирішувати?

– Я єдине що хочу задати вам одне запитання: назвіть мені державу, де є рівність.

– Людство.

– Державу! Людство – це космос...

– Ви знаєте, в праві є таке поняття: особиста автономія. І якщо людина вільна, вона навколо себе вибудовує суспільство рівних.

– Я вам задав питання. Відповідайте конкретно.

– Всі гуманісти всіх часів вибудовували навколо себе суспільство рівних.

– Я хочу, щоб ви відповіли, чи є в світі чи, принаймні, в Європі, держава, де є та рівність, яку я не заложив, будучи главою держави.

– Тобто, Ви хочете сказати, що сама ідея держави заснована на нерівності?.. От Ви в колі друзів рівний серед рівних, так само як всі ми намагаємося коло друзів будувати на основах любові, рівності та демократії. То чому б не відмовитись від цієї тоталітарної концепції якоїсь зверхньої над-«держави», імперії, на зразок політики Кремля? Може, все ж таки не утверджувати ідею вищості держави над людиною, а навпаки, дотримуватися рівності людини і держави? Наприклад, в адміністративному судочинстві вважається, що громадянин-позивач і суб’єкт владних повноважень – відповідач мають рівні процесуальні права, хоча насправді створено формальні перепони, неможливо позиватися до того ж Президента та Верховної Ради щодо адвокатської монополії, яка порушує моє право вільно обирати собі представника. Отже, рівність декларується, а насправді її нема. Треба її утверджувати, як Ви вважаєте?

– Я щиро поважаю Вашу позицію. Хочу сказати одне речення. Досягти рівності можна тільки, приймаючи рівні, потрібні для народу закони й Конституцію. Інакше це тільки буде філософська розмова. Коли народ буде задоволений, не протестуватиме проти діючої Конституції, тоді ми зможемо поступово іти до тої рівності, про яку ви кажете. Одразу ж стати всім рівними – це просто неможливо. Історія століттями творилася і твориться. Нам потрібно шукати шляхи, як це робити.

– Але ж є право на повстання проти тиранії. В преамбулі Загальної декларації прав людини написано, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення. Коли депутати Верховної Ради України, в тому числі і Ви як голова, 11 жовтня 1991 року зверталися до громадян з нагоди проведення референдуму про незалежність, ви пам’ятаєте, що ви обіцяли? Збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина! Особисту автономію має кожна людина, а не тільки еліти! А зараз ви кажете, що реальність прав неможлива, що рівність неможлива і що повставати, захищаючи свої права, теж неможливо. Що це за демагогія, вибачте?..

– Ви придумали, що я кажу «неможливо». Я кажу, треба шукати шляхи, як до цього підійти. А проголосити рівність сьогодні, і ви станете завтра рівними – я вважаю, що це поки що космос. Вибачте на слові.

– А ми будемо боротися за рівність. Це не філософія, це боротьба.


«Лихі 90-ті» повторюються на якісно новому рівні беззаконня. Раніше бандити захоплювали підприємства, тепер – цілі міста. Таке враження складається після обшуків в міськрадах Бучі та Ірпеня.

«Захопили Бучанську міську раду і не допустили працівників на роботу. Вивели просто всіх, обшукували. Це шкода людям, шкода місцевому самоврядуванню. Люди прийшли до міської ради отримати адміністративні послуги, вирішити свої питання, а тут все закрито. В результаті забрали всі рішення сесійні з 2002 по 2016 рік. Це знущання над людьми, адже ці документи важливі для простих людей. Як можна спокійно дивитися, коли заходять в приміщення з автоматами?!» – розповідає Галина, учасниця мітингу на підтримку мера Бучі Анатолія Федорука. Схоже свавілля творилося і в Ірпені. Генпрокуратура спільно з поліцією і СБУ організувала «маски-шоу» в двох міськрадах за найгіршими зразками східних диктатур.



Місцеві громади відповіли на тиск масовими акціями протесту: блокуванням київської траси, тисячними пікетами під столичними органами влади.



Особливо дотепну акцію протесту влаштували під Генпрокуратурою: люди просилися на прийом до Юрія Луценка і гриміли алюмінієвим посудом, нагадуючи генпрокурору його обіцянку тримати на робочому столі алюмінієву кружку, з якої він два роки пив чай в колонії, щоб пам'ятати, що "політичні репресії неможливі в новій Україні".



"Не дамо рейдерам захопити Бучу", "Федорук - наш мер!" – такий лейтмотив акцій протесту. Алла Ященко, активна городянка Бучі, каже: "Ми бачили Бучу в 1997 році і бачимо Бучу зараз, як вона розквітла. Ми не хочемо, щоб в Бучі відбувалися ганебні речі. Ми підтримуємо свого мера і сподіваємося, що він гідно вийде з цієї ситуації. Якщо громада піднялася, а громада у нас згуртована і єдина, рейдерського захоплення не вийде". Їй вторить бучанец Олександр: "Ми протистоїмо політичному тиску на наше місто, політичному рейдерству деяких київських політиків з великими амбіціями, які хочуть підім'яти під себе Бучу. Підтримуємо нашого мера, політику нашої влади. Ми прийшли вимагати, щоб рейдери прибрали руки від нашої улюбленої Бучі ".

На пікеті у Генпрокуратури був і такий плакат: "Обшуки в Приірпінні – це політичне замовлення". Таку думку громадськості непрямо підтвердив депутат Сергій Лещенко, за словами якого, репресіями проти Федорука та Карплюка в Генпрокуратурі займається так званий «департамент Кононенко-Грановського», що спеціалізується по фабрикації «делікатних» політичних справ в інтересах олігархів з оточення президента Порошенко.

Якби кишенькові прокурори знайшли хоч якийсь кримінал, про це вже гриміли б усі телеканали. Але після гучних обшуків запанувала повна мовчанка. Отже, нема до чого причепитися? Звичайно, в вилученій земельній документації виконавці політичного замовлення зараз гарячково шукають зачіпки, але навряд чи знайдуть щось більше, ніж звичайні бюрократичні нестиковки, яких вистачає в будь-якій паперотворчості.

Піар-супроводом рейдерської атаки на міста Приірпіння займається народний депутат Ольга Червакова, що прославилася як головний рупор надокучливого галасу навколо «незаконної забудови Біличанського лісу» – це, до речі, привід для рейдерської атаки Генпрокуратури, головне звинувачення проти Федорука. Тим часом, адвокат Сергій Ярош давно провів ґрунтовне історичне дослідження, порився в архівах і виявив, що ліс насправді не Біличанський, а Берковецький (Берківці – стара назва селища Коцюбинське) . Спори київських діячів з начальством сусідніх містечок і селищ про право розпоряджатися цим лісом тягнуться вже ціле століття, а зараз свої вагомі претензії на ліс заявили господарі нової України – олігархи.

Близько десяти років тому, покладаючись на «дружбу» зі столичним екс-мером Черновецьким, олігархи Пінчук і Фірташ вклалися в будівництво елітного житлового комплексу «Коцюбинський» в тому самому Берковецькому лісі. З комерційної точки зору це був вірняк: житло в рекреаційній зоні дорого коштує. Однак з юридичної точки зору будівництво було авантюрою: земля спірна, не розмежована між Києвом і сусідніми населеними пунктами. Для перестраховки в новому житловому комплексі поселили менеджмент і журналістів з олігархічних телеканалів. Наприклад, Ірина Федорів, начальник інформаційно-аналітичного відділу телеканалу Пінчука «СТБ», рекламувала забудовника, виступала організатором громадських рухів інвесторів житлового комплексу «Коцюбинський» на підтримку олігархів і лобіювала їхні інтереси в Коцюбинському селищній раді. Приблизно тим же займалася Червакова, і не тільки на СТБ, а й в медіа-імперії Фірташа, на телеканалі «Інтер». Кажуть, що вона бореться за переворот в Приірпінні з шкурних інтересів – претендує на 10 гектар Берковецького лісу.

Опальні мери стверджують, що обшуки в міськрадах Бучі та Ірпеня пов'язані з помстою за перемогу на виборах. Судячи з усього, це правда, причому історія з виборами теж має відношення до Берковецького лісу. Справа в тому, що з початком децентралізації у 2015 році селище Коцюбинське вирішило приєднатися до Ірпеня, а не до Києва, як хотілося б власникам ЖК «Коцюбинський» (адже столична нерухомість дорожче нерухомості в області, та й нові забудови в лісі дешевше буде легалізувати усталеним корупційним конвеєром, через Київраду). Рішення Коцюбинської селищної ради про приєднання до Ірпеня негайно поламали через продажні суди, а потім продавили через контрольований олігархами парламент дострокові місцеві вибори в Коцюбинському. Таке беззаконня навіть продажні судді змушені були скасувати, хоча за своїм звичаєм зіграли в «ні вашим, ні нашим» – «забули» скасувати самі вибори, створюючи загрозу двовладдя. На покупку голосів виборців і різні провокації були кинуті величезні кошти, раз у раз маленьке селище потрапляло в національні новини. Але отримати більшість в селищній раді галасливій банді кишенькових олігархічних «активістів» не вдалося. Мандати розділилися порівну. Тоді-то і пустили в хід велику артилерію – атаку прокурорів на чолі з самим Генеральним. Мабуть, вирішили грати по-крупному: знищити самоврядування і приєднати Бучу та Ірпінь до Києва. Тільки з чого олігархи вирішили, ніби міста Приірпіння буде легше захопити, ніж селище Коцюбинське, яке по-партизанськи хвацько дало їм відсіч?

Рейдерські атаки олігархів – забудовників Києва на сусідні міста ведуть до нового витка дестабілізації ситуації в Україні. І перекриття автотрас з паралельними гучними акціями в столиці лише перший тривожний дзвінок. Поки що Україна залишається єдиною країною лише через надії місцевих еліт на збереження залишків старого олігархічного консенсусу, нині неабияк розхитаного революцією і війною. Демонстративною атакою на місцеві еліти олігархічне оточення Петра Порошенко вибиває грунт з-під ніг глави держави, посилюючи відцентрові настрої на місцях, озброюючи сепаратистів чудовими прикладами «свавілля київської хунти» і провокуючи появу «народних республік». Ми все ж сподіваємося, що Глава Держави турбується про збереження єдиної Соборної України більше, ніж про прибутки друзів-олігархів, і зрозуміє загрози, що криються в спробах рейдерського захоплення міст, та дасть по руках рейдерам. Поки ще не пізно.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач"
25 липня кожного року віруючі в найвищу цінність людини відзначають велике релігійне свято, один з Днів Моралі – День Вірності Собі. У цьому 2016 Році Всесвіту до свята приурочений випуск другого, доповненого видання книги “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини”. Перше видання побачило світ у 2015 Році Енергії.



У книжці “Душевна релігія: священне писання, традиційний устрій, моральний закон і богословська наука релігійної віри в найвищу цінність людини” представлене Священне писання та інша богослужбова література релігійної віри в найвищу цінність людини – душевної релігії і вічного духовного руху творення Бога як людського ідеалу через віру в себе, вірність собі, володіння собою. Видання призначене у допомогу віруючим, щоб одноособово чи разом з іншими сповідувати душевну релігію, відправляти обряди душевної релігії, самостійно опановувати і розвивати віровчення, етику та організацію душевної релігії і відкрито виражати свої релігійні переконання, вільно поширювати душевну релігію. Це настільна книга для віруючих в найвищу цінність людини і всіх, хто цікавиться та бажає оволодіти душевною релігією.

Друге видання, порівняно із першим, більше за обсягом (180 стор. порівняно з 124 стор.). Доповнення переважно торкнулися розділу “Богословська наука душевної релігії”. Додано підрозділи “Душевна етика”, “Соціальна доктрина душевної релігії”, “Богословський коментар до формули віросповідання “Щиро сповідую душевну релігію”, “Організаційно-правові питання утворення душевних спільнот”, “Обряд гармонізації”, “Іконопис душевної релігії”. Виклад новітньої історії душевної релігії став більш розлогим. Розширено також список літератури.
Адреса петиції: https://petition.president.gov.ua/petition/26749

СУТЬ ЗВЕРНЕННЯ:
Предоставить зеленую улицу правоохранительным органам в расследовании убийства Павла Шеремета
Прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора): Шеляженко Юрій Вадимович
Статус: триває збір підписів
Петиція №22/026749-еп. Подана 20.07.2016
Дата початку збору підписів: 20.07.2016

ТЕКСТ ЕЛЕКТРОННОЇ ПЕТИЦІЇ:
Президенту Украины Петру Порошенко

Президенту Российской Федерации Владимиру Путину

Президенту Республики Беларусь Александру Лукашенко

Открытое письмо

20 июля 2016 года в Киеве демонстративно убит журналист Павел Шеремет. Этот акт террора призван запугать журналистов и общество в целом. Но мы не собираемся дрожать от страха и поступаться свободой слова.

Павел Шеремет неоднократно критиковал первых лиц Беларуси, России, Украины. Если кто-то из них рассчитывал избавиться от критического голоса, пусть будет уверен, что теперь этих критических голосов станет больше. Правду нельзя замолчать.

Мы требуем, чтобы правоохранительные органы неотложно нашли по горячим следам исполнителей и заказчика возмутительного преступления.

Мы рассчитываем, что в украинских правоохранительных органах есть люди чести, которые выполнят свой долг, а если след будет вести в Россию или Беларусь – что там тоже найдутся честные люди, готовые оказать содействие в установлении истины и привлечении преступников к ответственности.

Мы обращаемся к высшему руководству Украины, России и Беларуси с требованием не вмешиваться в следствие и предоставить зеленую улицу правоохранительным органам в расследовании убийства Павла Шеремета, включая, при необходимости, международные меры для поимки преступников.

Любая волокита, любые проволочки с установлением виновных в убийстве, любое политическое влияние и политические спекуляции будут восприняты нами как признаки заинтересованности в покрытии преступников, а значит, причастности к преступлению.
Громадська організація "Українська Рада Вільнодумців і Віруючих" оприлюднила відкритий лист про неприйнятність, ненауковий та протиправний зміст "Релігієзнавчої експертизи віровчення, обрядової практики та організаційної структури релігійної громади "Божичі" за підписом доктора філософських наук, професора кафедри культурології Інституту філософської освіти та науки НПУ ім. Драгоманова Юрія Павловича Чорноморця.

"Ю. Чорноморець взагалі не мав права здійснювати подібну судову експертизу, оскільки, по-перше, всупереч закону та ухвалі суду він не був приведений до присяги експерта та попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, і по-друге, оскільки Ю. Чорноморець неодноразово публічно заявляв про своє негативне ставлення до язичництва, що викликає сумніви у його неупередженості як експерта" - йдеться у листі.

Українська Рада Вільнодумців і Віруючих заявляє, що зміст релігієзнавчої експертизи Ю. Чорноморця суперечить основам наукового підходу в правознавстві та релігієзнавстві. У висновку "експертизи" не вказано питання, що ставилися експерту, та відповідь на них, чітко не вказано об'єкт, предмет, методику дослідження, відсутній перелік наукової літератури, яка використовувалася у дослідженні.

У відкритому листі піддається критиці висновок "експертизи", який Ю. Чорноморець сформулював таким чином: "Розгляд матеріалів справи із звертанням до інформації, яка є у відкритих джерелах (ЗМІ, інтернет, сайт Сергія Небоги) свідчить про те, що Сергій Небога провадить діяльність, не передбачену зареєстрованим статутом, чинить систематичний обман та шахрайство, замість неоязичницької релігії проповідує та практикує сатанізм. Де-факто громади "Божичі" як громади "слов'янських неоязичників" не існує, і тому підстав для збереження її державної реєстрації не існує".

Зазначений висновок, на думку Української Ради Вільнодумців і Віруючих, свідчить про те, що Ю. Чорноморець перевищив повноваження судового експерта: замість дослідження наданих судом на експертизу матеріалів він без належних правових підстав вдався до оцінок інформації зі сторонніх джерел. Вивчення діяльності юридичної особи, релігійної громади "Божичі", Ю. Чорноморець підмінив вивченням діяльності фізичної особи, Сергія Небоги, причому безпідставно звинуватив його у шахрайстві через надання Небогою платних послуг як фізичною особою-підприємцем, хоча ці послуги надаються не від імені релігійної громади.

"Не витримує критики і твердження Ю. Чорноморця про те, що С. Небога "замість неоязичницької релігії проповідує та практикує сатанізм". У цьому твердженні мається на увазі, що сатаністи не можуть причислятися до неоязичників. Однак серед науковців є різні думки на цей рахунок, тому з боку Ю. Чорноморця нечесно видавати позицію своєї релігієзнавчої школи за істину в останній інстанції, навіть не згадуючи, що існують інші наукові підходи. Як вказує О. С. Сморжевська у статті "Неоязичництво/рідновір'я з точки зору християнства", в працях православних авторів часто ототожнюються неоязичництво і нацизм, неоязичництво й сатанізм; «неоязичництво є певною мірою обгорткою для сатанізму». Західній релігієзнавчій науці відома неоязичницька сатаністська релігія Адонізм (Adonism), яку заснував у 1925 році німецький езотерик Франц Сатлер, продовжуючи давньогрецький культ поклоніння низці богів на чолі з богом Адонісом, якого Сатлер прирівнював до християнської фігури Сатани. У енциклопедії Джеймса Льюїса "Сатанізм сьогодні" наводяться статистичні дані про те, що більшість сучасних сатаністів належать до неоязичницьких релігій та магічних груп. Сергій Небога заявляє, що від свого вчителя він навчився слов'янському чорнокнижжю і таємницям темних духів, а потім він став пророком Сатани, здавна відомого нашим предкам як язичницький Чорнобог, творця світу і джерела всіх благ, таких, як їжа, секс, гроші, здоров'я, і називає свою релігію неоязичницькою; очолювана ним громада «Божичі» проводить обряди очищення вогнем і водою в ніч на Купала подібно до всіх язичників. Якщо навіть за деякими науковими класифікаціями вчення Небоги не є неоязичницьким (і, навпаки, за деякими іншими може бути неоязичницьким), останнє слово у самовизначенні назви та змісту власної релігійності належить не науковцям, а самим віруючим, бо саме в цьому полягає принцип свободи релігії. Європейський Суд з прав людини, зокрема, у справі "Свято-Михайлівська парафія проти України", неодноразово наголошував на необхідності дотримання державою принципу автономії релігійних організацій у віросповідних питаннях та організації свого внутрішнього життя" - зазначено у відкритому листі Української Ради Вільнодумців і Віруючих.

Також у відкритому листі вказано, що твердження Ю. Чорноморця про те, що релігійної громади "Божичі" "не існує", засноване на відвертих домислах, дослівна цитата з висновку експертизи: "...якби релігійна громада існувала реально, Сергій Небога не упустив можливості продемонструвати її прихильників на телебаченні".

Українська Рада Вільнодумців і Віруючих вважає також, що і судом допущено порушення процесуального закону при направленні матеріалів справи на експертизу. Всупереч ч. 1 ст. 144 ЦПК України в ухвалі Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (судді Манька М.В.) від 19 січня 2016 року про призначення експертизи не зазначено, з яких питань потрібні висновки експертів та перелік матеріалів, що передаються для дослідження. Показово, що представник релігійної громади "Божичі" на судовому засіданні 8 вересня 2015 року заявив, що матеріали справи не містять доказів діяльності релігійної громади «Божичі», а за відсутності таких доказів проведення об'єктивної експертизи неможливе. Більше того, відстоюючи самостійність релігійних організацій у вирішенні питань свого віровчення та внутрішнього устрою, Українська Рада Вільнодумців і Віруючих вважає неправомірним втручанням держави у внутрішні справи релігійних організацій примусове проведення релігієзнавчих експертиз з питань віровчення та устрою релігійних організацій відверто ворожими до нових ідей та прихильними до релігійних монополій експертами. Коли призначені владою експерти відбирають особисту автономію віруючих, узурпують їхнє право самостійно визначати свою віросповідну приналежність та жити відповідно до власних вірувань (не порушуючи, звісно, прав інших людей), це є неприпустимим порушенням права людини на свободу думки, совісті та релігії, передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

"Українська Рада Вільнодумців і Віруючих закликає Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова відкликати тенденційну релігієзнавчу експертизу Ю. Чорноморця, яка не відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" і всупереч вимогам наукової об'єктивності спрямована на голослівну дискредитацію релігійної громади "Божичі". Ми також закликаємо Смілянський міськрайонний суд Черкаської області не брати до уваги тенденційну релігієзнавчу експертизу Ю. Чорноморця та залишаємо за собою право звернутися до правоохоронних органів у зв'язку з можливою наявністю в діях судового експерта складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання)" - йдеться у відкритому листі.

Громадська організація “Українська Рада Вільнодумців і Віруючих” утворена 13 червня 2016 року з метою звершення і захисту прав, свобод, принципу особистої автономії, реалізації суспільних інтересів у мирному розвитку і поширенні світоглядів, релігій, ідей, діалогу, полеміки, та зареєстрована 17 червня 2016 року (реєстраційний номер запису в Реєстрі громадських об'єднань № 1460427).


Убийцам, которые не убивали

Ты говоришь "я невиновен",
Но как же, плут, тебе поверить?
И праведники, и злодеи
Не сознаваясь, алчут крови.

Ты словлен, сломлен и избит.
Кто б ни скрывался, ты попался.
Признался - так не отпирайся,
Года сиди в тюрьме, терпи!

Родным же горе на свободе,
Где палачи, убийцы ходят,
Чтут злость в законах между строк.

Домой вернешься только чудом -
Не признают ошибок судьи.
Какой от подлых судей прок?
...............................

Убивцям, які не вбивали

Ти кажеш "я невинуватий",
Проте і праведник, і злодій
Не каються й жадають крові.
Кому ж з вас можна довіряти?

Тепер не відпирайсь, не ний.
Хто б не ховався, ти спіймався,
Побитий, зламаний, зізнався -
Роками гнитимеш в тюрмі!

А рідним горе на свободі:
Там, де кати і вбивці ходять,
В законах - злоба між рядків.

Додому верне тільки диво:
Не визна суд, що помилився.
Що візьмеш з підлого судді?
...............................

To killers, who didn't kill

"I'm innocent" is what you say,
But can I really just trust you,
When both the wicked and the righteous
Did not confess and blood they crave?

And you arrested, broken, beaten.
Somebody hid, but you got caught.
Admitted crime you can't cross out.
Next painful years in jail you sittin'.

The freedom sorrow for your relatives
Nearby the torturers and killers
With laws of evil amid lines.

So miracle only bring you home.
Court didn't repent in errors own.
On the vile judges you can't rely.
...............................


Вадим Гладчук та Юрій Шеляженко оскаржили до Вищого адміністративного суду України протиправний закон узурпатора Порошенка та його посіпаки Філатова «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді.

У позові зазначено, що такий закон суперечить природному праву позивачів на свободу об’єднання довірителя зі своїм представником у судах без примусу представника до вступу в професійну асоціацію, відповідно до гарантій статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 20 Загальної декларації прав людини.

За порушення свого права на свободу об'єднань позивачі просять суд стягнути з відповідачів символічну суму: 1 гривню. Адже якщо раптом суд прийме справедливе рішення, саме визнання монополії адвокатури протиправною буде достатньою компенсацією, бо протиправний закон можна не виконувати.

За словами Гладчука, символічна сума позову обрана для того, щоб не платити грабіжницький судовий збір, встановлений посіпаками режиму Порошенка з метою унеможливити доступ більшості громадян до правосуддя: «Порошенко і його банда не збираються нести відповідальність за свої злочини і антинародну тиранію. Вони не хочуть платити за свої вчинки, але примушують всіх інших платити їм данину. Тому, схоже, державну владу в Україні банально узурпувала банда містечкових рекетирів».

«Якщо мафія хоче відібрати у людей права і свободи та продавати напівправду, напівсправедливість через посередників, змусити людей до користування наддорогими і неякісними платними послугами монопольної адвокатури замість користування природним правом на свободу об’єднання, люди просто повставатимуть проти тиранії цієї мафії і матимуть на це повне право, бо такі мафіозні маніпуляції є завідомо нелегітимними і не мають нічого спільного із державою, правом, демократією, які просто руйнуються цією монополією адвокатури» – пояснює правознавець Юрій Шеляженко, – «Істинними законами є неписані закони природи, виражені у цілісності всього буття та захищені причинно-наслідковим зв’язком свободи і відповідальності. Ці закони здавна відомі науковцям і знайшли вираження у міжнародних актах цивілізованих націй, таких, як Загальна декларація прав людини та Європейська Конвенція з прав людини. Я кажу про право на життя, гідність, власність, на свободу думки і слова, на об'єднання з іншими людьми для захисту своїх прав, тощо. Формальні норми будь-якого законодавства є дійсними у разі, якщо вони доповнюють закони природи на користь розширення природних прав людини, у разі ж невідповідності законам природи формальні норми законодавства є нікчемними. Дивно, що наші оскаженілі можновладці з дипломами юристів-міжнародників не розуміють таких простих та фундаментальних речей. Очевидно, рано чи пізно їм доведеться навчитися на власному досвіді, що таке природне право і як люди повстають проти тиранії, захищаючи свої права».

Нагадаємо, що 25.11.2015 року президент України П. О. Порошенко подав «Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. 02.06.2016 р. Верховною Радою України було прийнято відповідний закон, а 24.06.2016 р. президент України П. Порошенко його підписав. Закони України є нормативно-правовими актами, виконання яких Українська держава вимагає від людей, що перебувають в її юрисдикції, в т.ч. примушує людей до їх виконання. Водночас, закони, що не відповідають природним правам людини, є завідомо несправедливими. Їх виконання суперечить людській природі та, коли таке взагалі можливе, представляє собою шкоду для людини, суспільства, держави та всього людства. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Це означає, зокрема, що закони мають відповідати природним правам людини. Закони, які суперечать природним правам людини, є нікчемними і не підлягають до виконання.

За словами Юрія Шеляженка, позивачі знайомі із протиправною позицією вищих судів України про те, що процедура прийняття актів Верховною Радою України, зокрема законів (вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення), нібито, є здійсненням Верховною Радою України законотворчої функції, а не владних управлінських функцій, і вважають цитовану позицію виявом правового нігілізму, що виражається у відмові органів правосуддя захищати справедливість і природне право людини не виконувати вимоги законодавчих актів, які суперечать природним правам людини.

У разі, якщо руйнація правосуддя в Україні та нав’язування кишенькових судів, прокуратури та адвокатури Порошенка під виглядом «реформи» продовжиться, позивачі привертатимуть увагу міжнародних структур до такої деградації правосуддя в Україні та готові організувати громадянський спротив монополії адвокатури, — заявив правозахисник Вадим Гладчук.


Конституція кохання

У кожнім серці свій закон
І власні пристрасті шалені.
Кохання ритми незалежні.
Буття пульсує в унісон.

Не бійся з правдою зустрітись.
Рости, зізнайся про бажання.
Охопить світ твоя душа,
Розділить із тобою вічність.

Недоторканних, безсердечних,
Нелюбих гнати недоречно.
Хай грають в ненависть малі.

Кохай і любих, і нелюбих,
А вдячні виб'ються у люди.
Роз'їсть невдячних сіль землі.


Constitution of Love

We are the hearts of own law.
Our passions strong and never ended
And rhythm of love is independent.
All Universe is pulsing so.

Don't be afraid to meet with truth.
Grow up. Admit your deep desire.
Your soul embraces the world entirely
And share eternity to you.

Don't wipe unwanted, untouchables,
Unnecessary, even heartless.
Hatred is game of smaller hearts.

Love undesirables and desirables.
Those grateful will merit human life,
Ungrateful be melt in salt of earth.


Конституция любви

Во всяком сердце свой закон,
Союз страстей непобедимый
И независимые ритмы.
Пульс света бьется в унисон.

Расти, не бойся с правдой встречи,
Признай желания, решайся.
Охватит мир твоя душа,
Чтоб разделить с тобою вечность.

Не оттолкни и нежеланных,
И недотрог, и бесталанных,
Игрою в гнев не умались.

Блажен, кто равно всех полюбит.
Из благодарных выйдут люди,
А вредных соль земли растлит.