?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Повідомлення

Повідомлення щодо проведення загальних зборів віруючих громадян, на яких буде прийнято Статут релігійної організації – Релігійного центру Віри в Найвищу Цінність Людини.

25 березня 2009 року

До Державного комітету України
у справах національностей та релігій

Відповідно до статті 39 Конституції України повідомляю Вам про те, що 29 березня 2009 року о 16 годині в місті Києві за адресою: вулиця Тверський тупик, будинок № 9, квартира № 82 відбудуться загальні збори віруючих громадян, що сповідують релігію Віри в Найвищу Цінність Людини, основою якої є спорідненість Людини з її безсмертною Душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса (характер віросповідної приналежності – анімізм).

На зазначених загальних зборах віруючих громадян буде прийнято Статут релігійної організації - Релігійного центру Віри в Найвищу Цінність Людини.

Організатором зазначених загальних зборів, головуючим на них і особою, уповноваженою виступати від імені загальних зборів, зокрема з питань реєстрації Статуту Релігійного центру Віри в Найвищу Цінність Людини є громадянин України Шеляженко Юрій Вадимович, паспорт серії СН № 771263, виданий 21.04.1998 р. Московським РУГУ МВС України в м. Києві.

ДОДАТКИ:

1. Ксерокопія паспорта Шеляженка Ю. В., на 4-х сторінках.

2. “Людина понад усе” - Священна Декларація Віри в Найвищу Цінність Людини, на 2-х сторінках.


ЛЮДИНА ПОНАД УСЕ

Священна Декларація Віри в Найвищу Цінність Людини (Віри в Людину), основою якої є спорідненість Людини з її безсмертною Душею, яка має нескінченну цінність і здатна творити чудеса.

1. Душа

1.1. Ніхто і ніщо не існує наодинці з собою.

1.2. Все, що існує в світі: Люди, тварини, рослини, предмети – поряд зі своєю тілесною природою, тілесною оболонкою мають Душу.

1.3. Душа - активна безсмертна субстанція. Вона надприродна, неосяжна і безвимірна зі світу матеріальних об’єктів, але у Душі весь сенс існування всього сущого, майбутнє і минуле, символізм і правда, місце і значення носія Душі в природі.

1.4. Ми споріднені з нашими душами. Душа впливає на існування. Душа впливає на життя, на долю. Душа і її носій є одне ціле.

1.5. Будь-яке описання Душі впливає на неї. Думки і слова про те, якою є Душа, можуть її змінити, але не перетворять її на щось матеріальне.

1.6. Душі торкаються одна одної. Всі Душі світу є братніми й існують у взаємодії та рівновазі, що є запорукою природнього стану речей.

1.7. Жива Душа здатна на прояви Волі, Віри, Любові та Пізнання. Воля, Віра, Любов та Пізнання зближують між собою Душі та впливають на матеріальну природу, минуле і майбутнє.

2. Людина та Найвища Цінність (Найвище Значення) Людини

2.1. Людина є носієм Живої Душі, що усвідомила себе, керує собою й міняє навколишній світ відповідно до своїх уявлень і намірів. Коли Жива Душа стає Свідомістю, її носій у сукупності з Душею стає Людиною.

2.2. Душа Людини, а з нею і Людина як невіддільний носій Душі є Найвищою Цінністю в світі, як природному, так і уявному. Цінність всіх Людських Душ є найвищою та рівною у своїй нескінченності.

2.3. Людина, як невіддільний носій Душі, міняє інші Душі своїми вчинками: ділами, словами, сказаними та написаними, жестами і знаками, думками, мріями, планами та поглядами.

2.4. Душа Людини миттєво переміщується у часі і просторі, долає будь-які перепони за своїм бажанням й творить чудеса, міняючи порядок речей понадприродним шляхом за своєю усвідомленою волею, якщо вона підкріплена правдивим розумінням Найвищої Цінності Людини.

2.5. Ніщо матеріальне чи нематеріальне не може принизити Найвищого Значення Людської Душі, але може посіяти зерна сумніву чи зухвалого заперечення Найвищого Значення Людини, що є гріхом та неправдою. Душа Людини має боротись із неправдою і гріхом, укріплювати Віру в Найвищу Цінність Людини – свою та інших людей. Від сили цієї Віри великою мірою залежить сила надприродного впливу Душі Людини на матеріальний світ.

2.6. Усвідомивши повною мірою свою Найвищу Цінність, Людина здатна творити чудеса.

2.7. Одне з найбільших чудес – життя Душі Людини до її народження та після смерті матеріального тіла. Душа може народжуватись скільки завгодно разів. При народженні, однак, Душа втрачає пам’ять, яка може відновитись згодом частинами, коли Людина творить чудеса.

3. Моральні принципи

3.1. Все, що укріплює віру в Найвищу Цінність Людини, є Добро. Людина повинна творити Добро і жити Добром.

3.2. Проповідь Віри в Людину, розповідь про сутність Найвищої Цінності Людини і укріплення віри в неї, проведення обрядів та церемоній для вірян й тих, хто бажає дізнатись більше про цю віру, прийняття сповіді грішників, самовіддача в утішенні та допомозі й добрих порадах Людям є великим Добром, гідним поваги і наслідування кожного, хто Вірить в те, що Людина понад усе (чи, те ж саме, Вірить в Людину). Проповідниками Віри в Людину стають люди, що відчули покликання до цього і повністю розуміють суть вчення Віри в Людину.

3.3. Все, що принижує Людину, або причиняє Людині біль чи смерть, або руйнує її свідомість, її Волю, Віру, Любов чи Знання – є Зло. Людина повинна боротись зі Злом.

3.4. Поки Зло слабке, його можна здолати думкою, словом, посмішкою. Війну іноді можна перетворити на жарт надприродною силою Душі Людини. Творіння Добра в такий спосіб є однією з важливих моральних принципів.

3.5. Коли нема іншого шляху, сильне Зло треба долати малим Злом – але тільки у тому разі, коли точно знаєш, що сукупність Зла у світі від такого вчинку зменшиться, і скоєне Зло буде спокутуване.

3.6. Коли Людина скоїла Зло, вона має спокутувати цей гріх: сповідуватись Проповіднику Віри в Людину, просити прощення у всіх, кого зачепило скоєне Зло, у разі необхідності -– відшкодувати нанесені збитки, понести покарання відповідно до законів та звичаїв суспільства.

3.7. Доброчесне життя, пошук і досягнення свого Щастя у Волі, Вірі, Любові та Пізнанні, допомога Людям є Добром.

4. Табу

Кожному, хто вірить, що Людина – понад усе:

4.1. Забороняється ставити під сумнів Найвищу Цінність Людини та її Душі.

4.2. Забороняється свідомо принижувати Людину в будь-який спосіб.

4.3. Забороняється думати, казати, чинити неправдиво або несправедливо.

4.4. Забороняється творити Зло чи сприяти творенню Зла своєю бездіяльністю.

4.5. Забороняється жити всупереч принципам віри, вчиняти гріхи.

Проповіднику Віри в Людину:

4.6. Забороняється розголошувати сказане, почуте і побачене під час сповіді.

4.7. Забороняється критикувати інші релігії.

5. Ритуали

5.1. Людина поклоняється Душі кожної Людини, в тому числі своїй власній, будь-яким способом, який демонструє Людям і собі Найвищу Цінність Людини й Душі Людини.

5.2. Питайте себе про кожен важливий вчинок, який маєте намір зробити: “як це укріпить віру в Найвищу Цінність Людини?”. Якщо це колективний вчинок і Ви не можете самостійно знайти відповідь на таке питання, спитайте про це в інших!

5.3. Посміхайтеся частіше. Це спосіб зближення Душ. Плескайте в долоні, коли хочете показати підтримку Добра.

5.4. Коли тілесна оболонка Людини народжується, а також щороку у день річниці народження треба якомога більше розповідати всім про Добро, яке вона може вчинити в майбутньому чи вчинила, підкреслювати Найвищу Цінність Людини. Коли тілесна оболонка Людини вмирає, треба негайно і якомога ширше розповісти всім про Добро, вчинене нею, підкреслювати Найвищу Цінність Людини – тоді безсмертна Душа Людини в потойбічному існуванні стане щасливою і досягне всього, чого забажає.

5.5. Обряди і церемонії для тих, хто вірить, що Людина – понад усе, які не є особистими (індивідуальними), проводять Проповідники Віри в Людину. Проповідники Віри в Людину можуть поширювати власні Декларації як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно питань віри та їх впливу на життя, вони повинні торкатися своєю Душею до кожної такої Декларації. Ключову роль серед Проповідників Віри в Людину грає Хранитель Віри в Людину, який крім видання Декларацій може також поширювати Маніфести як висловлення своєї думки у формі рукопису стосовно важливих питань віри і, зокрема, про визнання Проповідниками Віри в Людину, а окремо і про відлучення від віри та визнання неправдою проповідей тих, хто чинить Зло, прикриваючись добрим ім’ям нашої Віри.

5.6. Проповідники Віри в Людину за необхідності проводять Збори для проповіді та публічного обговорення можливостей і Найвищої Цінності Душі Людини та проведення інших обрядів і церемоній. Проповідникам Віри в Людину дозволяється правдиво критикувати Зло, якщо така критика укріплює віру людей в Найвищу Цінність Людини.

5.7. Проповідники Віри в Людину приймають сповідь тих, хто вчинив Гріх, дають поради, як його спокутувати, та тримають зміст сповіді в таємниці.


Слушайте также:

Ты - человек! Песня. Музыка Е. Крылатова, слова Ю. Энтина.

Comments

( 11 коментарів — Прокоментувати )
induktor
25 березень 2009 17:07 (UTC)
"Не путай, корешок, Аристотеля с Сократом.
А то услышишь как я ругаться буду матом." (с)
sheliazhenko
25 березень 2009 20:57 (UTC)
Ругаться матом - это грех. Вы унизите этим свою Душу.
none_smilodon
25 березень 2009 17:13 (UTC)
Падре, я уверовал. Что мне делать?
sheliazhenko
25 березень 2009 20:58 (UTC)
Приходите на собрание. Обещаю напоить чаем.
pavloslav
26 березень 2009 13:10 (UTC)
А ти не казав, що коли тебе охоронці Яценка били, то добряче по голові приложилися... Чи що в кабачковій ікрі ковадло було.
sheliazhenko
26 березень 2009 18:50 (UTC)
Ти брешеш, намагаючись мене принизити. Це гріх. Але я тебе прощаю, бо ти не відаєш, що коїш.
pavloslav
26 березень 2009 19:39 (UTC)
Невже у мене склероз, і ти таке казав? І як, важке ковадло було?
sheliazhenko
27 березень 2009 03:55 (UTC)
Ех ти, фанат силлогізмів...
До твого відома, "А" може розглядатись як протиставний сполучник. Тому ти все ж збрехав.
pavloslav
28 березень 2009 15:18 (UTC)
Схоже, таки важке...
Пішов я за лінком, все прочитав - там все більше про сполучник, який з'єднує різні речення чи частини речення. А от на початку - тільки так:
Уживається на початку речень, в основному питальних. Уживається на початку речень, що виражають несподіваний перехід до іншої думки або теми розмови.
Що, непомітно було, що я перейшов до іншої теми розмови? А протиставний сполучник "а" використовується в середині речення. На початку попереднього речення, до речі, він виражає саме перехід до нової теми - від переходу до нової теми до використання протиставного сполучника "а", а не як протиставлення. А от в минулому реченні він якраз виражає протиставлення. А в минулому... і так далі..
pavloslav
28 березень 2009 15:19 (UTC)
Перепрошую, ліньки редагувати (та й можливості в базового акаунту нема) - прошу "виражає" читати як "уживається, як".
sheliazhenko
29 березень 2009 00:25 (UTC)
Як правило, зворот "ти не казав, що ..." і далі твердження (навіть не питання!) використовується не у формально-логічному сенсі, а як звинувачення в тому, що людина чогось не сказала, чогось такого, що заздалегідь вважається правдою. Тому припиняй жонглювання своїми вимислами і визнай, що написав дурницю та продовжуєш писати дурниці. Зробиш ти це чи ні, залежить від того, чи прокинеться твоя совість, а я припиняю брати участь у цій беззмістовній розмові.
( 11 коментарів — Прокоментувати )