?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Читаючи Аристотеля, можна дійти висновку, що "революція згори" є державним переворотом в інтересах олігархів – невеликого кола найбагатших людей, які консолідувалися в боротьбі з кампанією наклепів проти себе та демагогічними закликами до перерозподілу власності. Метою цього олігархічного перевороту є перехід від демократичного до олігархічного політичного устрою.

Безперечно, народ сам винен у тому, що серед його вождів-"демагогів" найбільший успіх мали ті, хто закликав не до розвитку, а до розправи.

Низький рівень культури людей підморозив і вбив демократичні паростки, які були засіяні на нашому жорсткому ґрунті іноземними грантодавцями й певний час росли в тепличних умовах, під захистом певних міждержавних домовленостей, з гарантованими кошторисами. Та варто було тим паросткам розквітнути помаранчевим кольором, як налетіла політична сарана й перетворила громадянське суспільство в суцільні об'їдки.

Коли ж майданчик для "реформ" був угноєний таким нехитрим чином і відданий в оренду команді латифундиста з Міжгір'я на п'ять років, "революціонери згори" замислилися: який би заморський фрукт посадити в нашому городі?
Як бачимо, вони прицінюються до реформ Столипіна, Аугусто Піночета, Ден Сяопіна, Михайла Саакашвілі та Лешека Бальцеровича.

Список цікавий своєю еклектичністю та неоднозначністю. Тут нема хіба що "великого реформатора" Сталіна. Цікаво, чому?

Варто докладніше проаналізувати персоналії наведених взірців "революції згори".

Стаття на УП: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/12/29/5729369/