?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Досконалий початок



Я отримав у подарунок всесвіт на чистому аркуші паперу. От білий аркуш, досконалий початок усього сущого. Буття є чистий аркуш. Повірте, на ньому все, що було, є і буде; на ньому також все, що було, є і буде у небутті.

От чистий аркуш, чистота якого містить в собі досконалий початок добра.

От чистий аркуш, чистота якого наповнена душею.

От чистий аркуш, межі якого я поважаю, але не малюю.

Де межа між небуттям і буттям, добром і злом, мною і всесвітом? Що є – того нема, бо з того, чого нема, твориться те, що є.

Я є всесвіт. Я є добро.

Я бачу різні межі на чистому аркуші, але аркуш залишається досконало чистим та містить усе без меж.

Всі межі умовні на початку досконалості.

Сенс досконалого початку не у межах; сенс досконалого початку – у його безмежності.

Я легко знаходжу на чистому аркуші все відчутне і мислиме, відоме і невідоме, моє і чуже. Цей білий аркуш зображує все – без виключень.

Я люблю його всупереч страху та озлобленню.

Я розумію його всупереч безумству.

Я ціную його всупереч бажанням.

Я творю його своєю доброю волею.

Я вірую: цей аркуш досконалий, бо він не має меж.

От точка – буття без душі, суцільний кордон досконалості. Можеш не зображувати точку, але не забувай, що вона тут. Наділи точку душею, і вона стане колом.

От коло. Відчуваєш границі? Вір, що почуття недосконалі. Мислиш границі? Вір, що думки недосконалі. Шлях до істини на чистому аркуші без меж, де кожна мить – досконалий початок, а кожен початок – дотик душі, що прагне добра.

От кола, що перетинаються – мереживо меж, перетини істин; улюблені кола, відчутні та мислимі кола; всі різні кола, всі рівні кола; їх перетин заворожує, та навіщо шукати сенс перетину, якщо чистий аркуш досконаліший, коли чистий?

От дотичні кола; я торкаюся душею буття і бачу в ньому своє віддзеркалення. З одушевлення починається нескінченність. Та чи треба малювати дотичні кола, якщо я володію нескінченністю на досконалому чистому аркуші?

Я знаю, як зобразити істину: от коло, всередині – істина, і зовні – істина.

Коло – це я; або ти, або ми, або ніхто – нема різниці.

Я межа істини, але всі межі умовні. Тому я воістину чистий аркуш.

Коло на чистому аркуші допомагає знайти істину в собі та навколо, але чистий аркуш досконаліший, коли він чистий. Повір, не обов'язково малювати коло чи точку: межі досконалості, навіть не намальовані, завжди були, є і будуть на чистому аркуші.

Я знаю, як зобразити душу: от коло всередині кола. Це межа добра всередині мене, але всі межі – умовність. Тому добро воістину чистий аркуш, а разом з ним і душа як уособлення добра. Повір, не обов'язково малювати душу: на чистому досконалому аркуші і так видно, що істинна людина є душею.

Я знаю, як зобразити Бога: от коло всередині кола всередині кола. Це джерело душі, уособлення досконалості, творець істини. Бог завжди зі мною на досконалому чистому аркуші буття. Не обов'язково малювати Бога, щоб побачити його і спілкуватись з ним. Всі межі є умовністю. Легко знайти Бога на досконалому чистому аркуші буття.

Намальований я чи ні, цей аркуш немислимий без мене. Намальована душа чи ні, цей аркуш немислимий без душі. Намальований Бог чи ні, цей аркуш немислимий без Бога. Бачу я досконалий початок чи ні, цей аркуш завжди переді мною, всередині мене, всюди. Цей аркуш, справді, є досконалим початком усього, бо все і ніщо немислиме поза досконалим початком.

Досконалий початок містить в собі кінець, але не має кінця, бо кінець є межа, а досконалий початок не має меж.

Кожен кінець – це початок. Все є початком. Все починається з душі.

Я творю добро, прагнучи досконалості в усьому, і завжди починаю з чистого листка. Досконалий початок – все моє життя.