?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Радники

Чим закінчиться "Єврореволюція"? Відповідь на це питання я спробував дати у коротенькому есеї, яке увійшло до 2-го видання книжки "Мій Євромайдан".

Привіт, народе. Не чекали? Авжеж, всі зібралися і нас не чекали. А ми тут. І настане час, коли ми скажемо напевне, чому ми так хотіли зібратися і чим все скінчиться.

Ніякі емоції не залишаються без наслідків. Емоції рухають людьми, а ми робимо висновки і скеровуємо рух у правильному напрямку. Ми допомагаємо. Ми радимо.

Ми – це ми, але ми більше, ніж ми, хоча комусь здається, що нас меншість і ми ненормальні. Ми – натхнення, одкровення. Ми не можемо бути нормальними, бо ми нові.

Ми – голос здорового глузду. Ми постійно шукаємо згоду між нами. Ми любимо згоду. Ми існуємо завдяки згоді. Згода робить нас тими, ким ми є. Згода робить нас людьми.

Ми зібралися, непокоїмося, гніваємося. Ми обнімаємося, пильно вдивляємося, слухаємо. Ми відчуваємо, співчуваємо, співпереживаємо. Ми мислимо. І ми радимо, цілуючи у голову. Якщо ми слухаємо один одного, гнів рухає нас до звільнення від гніву. Якщо ми не хочемо слухати голос здорового глузду, ми стаємо рабами свого гніву, і гнів вбиває нас.

– Народ повстав, відчувши гнів.
   Ми хочемо свободи!
– Гнів – наш тиран і бог рабів.
   Від гніву звільнить згода.
– З чужими згоди не шукай,
   Бо станеш теж чужим.
– Для нас не буде чужака.
   Знайдеться місце всім.
– Чужим не місце серед нас.
   Це наші вороги.
– Тож нам мінятися вже час,
   Інакше ми загинем.
– Ми кам’яні, ми вічна твердь.
   Стоїм ми на своєму!
– Такою буде наша смерть.
   А нині ми живемо.

Джерело: ЛІГА.Блоги