?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry



«Лихі 90-ті» повторюються на якісно новому рівні беззаконня. Раніше бандити захоплювали підприємства, тепер – цілі міста. Таке враження складається після обшуків в міськрадах Бучі та Ірпеня.

«Захопили Бучанську міську раду і не допустили працівників на роботу. Вивели просто всіх, обшукували. Це шкода людям, шкода місцевому самоврядуванню. Люди прийшли до міської ради отримати адміністративні послуги, вирішити свої питання, а тут все закрито. В результаті забрали всі рішення сесійні з 2002 по 2016 рік. Це знущання над людьми, адже ці документи важливі для простих людей. Як можна спокійно дивитися, коли заходять в приміщення з автоматами?!» – розповідає Галина, учасниця мітингу на підтримку мера Бучі Анатолія Федорука. Схоже свавілля творилося і в Ірпені. Генпрокуратура спільно з поліцією і СБУ організувала «маски-шоу» в двох міськрадах за найгіршими зразками східних диктатур.



Місцеві громади відповіли на тиск масовими акціями протесту: блокуванням київської траси, тисячними пікетами під столичними органами влади.



Особливо дотепну акцію протесту влаштували під Генпрокуратурою: люди просилися на прийом до Юрія Луценка і гриміли алюмінієвим посудом, нагадуючи генпрокурору його обіцянку тримати на робочому столі алюмінієву кружку, з якої він два роки пив чай в колонії, щоб пам'ятати, що "політичні репресії неможливі в новій Україні".



"Не дамо рейдерам захопити Бучу", "Федорук - наш мер!" – такий лейтмотив акцій протесту. Алла Ященко, активна городянка Бучі, каже: "Ми бачили Бучу в 1997 році і бачимо Бучу зараз, як вона розквітла. Ми не хочемо, щоб в Бучі відбувалися ганебні речі. Ми підтримуємо свого мера і сподіваємося, що він гідно вийде з цієї ситуації. Якщо громада піднялася, а громада у нас згуртована і єдина, рейдерського захоплення не вийде". Їй вторить бучанец Олександр: "Ми протистоїмо політичному тиску на наше місто, політичному рейдерству деяких київських політиків з великими амбіціями, які хочуть підім'яти під себе Бучу. Підтримуємо нашого мера, політику нашої влади. Ми прийшли вимагати, щоб рейдери прибрали руки від нашої улюбленої Бучі ".

На пікеті у Генпрокуратури був і такий плакат: "Обшуки в Приірпінні – це політичне замовлення". Таку думку громадськості непрямо підтвердив депутат Сергій Лещенко, за словами якого, репресіями проти Федорука та Карплюка в Генпрокуратурі займається так званий «департамент Кононенко-Грановського», що спеціалізується по фабрикації «делікатних» політичних справ в інтересах олігархів з оточення президента Порошенко.

Якби кишенькові прокурори знайшли хоч якийсь кримінал, про це вже гриміли б усі телеканали. Але після гучних обшуків запанувала повна мовчанка. Отже, нема до чого причепитися? Звичайно, в вилученій земельній документації виконавці політичного замовлення зараз гарячково шукають зачіпки, але навряд чи знайдуть щось більше, ніж звичайні бюрократичні нестиковки, яких вистачає в будь-якій паперотворчості.

Піар-супроводом рейдерської атаки на міста Приірпіння займається народний депутат Ольга Червакова, що прославилася як головний рупор надокучливого галасу навколо «незаконної забудови Біличанського лісу» – це, до речі, привід для рейдерської атаки Генпрокуратури, головне звинувачення проти Федорука. Тим часом, адвокат Сергій Ярош давно провів ґрунтовне історичне дослідження, порився в архівах і виявив, що ліс насправді не Біличанський, а Берковецький (Берківці – стара назва селища Коцюбинське) . Спори київських діячів з начальством сусідніх містечок і селищ про право розпоряджатися цим лісом тягнуться вже ціле століття, а зараз свої вагомі претензії на ліс заявили господарі нової України – олігархи.

Близько десяти років тому, покладаючись на «дружбу» зі столичним екс-мером Черновецьким, олігархи Пінчук і Фірташ вклалися в будівництво елітного житлового комплексу «Коцюбинський» в тому самому Берковецькому лісі. З комерційної точки зору це був вірняк: житло в рекреаційній зоні дорого коштує. Однак з юридичної точки зору будівництво було авантюрою: земля спірна, не розмежована між Києвом і сусідніми населеними пунктами. Для перестраховки в новому житловому комплексі поселили менеджмент і журналістів з олігархічних телеканалів. Наприклад, Ірина Федорів, начальник інформаційно-аналітичного відділу телеканалу Пінчука «СТБ», рекламувала забудовника, виступала організатором громадських рухів інвесторів житлового комплексу «Коцюбинський» на підтримку олігархів і лобіювала їхні інтереси в Коцюбинському селищній раді. Приблизно тим же займалася Червакова, і не тільки на СТБ, а й в медіа-імперії Фірташа, на телеканалі «Інтер». Кажуть, що вона бореться за переворот в Приірпінні з шкурних інтересів – претендує на 10 гектар Берковецького лісу.

Опальні мери стверджують, що обшуки в міськрадах Бучі та Ірпеня пов'язані з помстою за перемогу на виборах. Судячи з усього, це правда, причому історія з виборами теж має відношення до Берковецького лісу. Справа в тому, що з початком децентралізації у 2015 році селище Коцюбинське вирішило приєднатися до Ірпеня, а не до Києва, як хотілося б власникам ЖК «Коцюбинський» (адже столична нерухомість дорожче нерухомості в області, та й нові забудови в лісі дешевше буде легалізувати усталеним корупційним конвеєром, через Київраду). Рішення Коцюбинської селищної ради про приєднання до Ірпеня негайно поламали через продажні суди, а потім продавили через контрольований олігархами парламент дострокові місцеві вибори в Коцюбинському. Таке беззаконня навіть продажні судді змушені були скасувати, хоча за своїм звичаєм зіграли в «ні вашим, ні нашим» – «забули» скасувати самі вибори, створюючи загрозу двовладдя. На покупку голосів виборців і різні провокації були кинуті величезні кошти, раз у раз маленьке селище потрапляло в національні новини. Але отримати більшість в селищній раді галасливій банді кишенькових олігархічних «активістів» не вдалося. Мандати розділилися порівну. Тоді-то і пустили в хід велику артилерію – атаку прокурорів на чолі з самим Генеральним. Мабуть, вирішили грати по-крупному: знищити самоврядування і приєднати Бучу та Ірпінь до Києва. Тільки з чого олігархи вирішили, ніби міста Приірпіння буде легше захопити, ніж селище Коцюбинське, яке по-партизанськи хвацько дало їм відсіч?

Рейдерські атаки олігархів – забудовників Києва на сусідні міста ведуть до нового витка дестабілізації ситуації в Україні. І перекриття автотрас з паралельними гучними акціями в столиці лише перший тривожний дзвінок. Поки що Україна залишається єдиною країною лише через надії місцевих еліт на збереження залишків старого олігархічного консенсусу, нині неабияк розхитаного революцією і війною. Демонстративною атакою на місцеві еліти олігархічне оточення Петра Порошенко вибиває грунт з-під ніг глави держави, посилюючи відцентрові настрої на місцях, озброюючи сепаратистів чудовими прикладами «свавілля київської хунти» і провокуючи появу «народних республік». Ми все ж сподіваємося, що Глава Держави турбується про збереження єдиної Соборної України більше, ніж про прибутки друзів-олігархів, і зрозуміє загрози, що криються в спробах рейдерського захоплення міст, та дасть по руках рейдерам. Поки ще не пізно.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач"