Зображення клікабельне.
ШЕЛЯЖЕНКО ЮРІЙ ВАДИМОВИЧ
Громадянин України
Місце проживання, поштова адреса, на яку бажаю отримати відповідь: Шеляженко Ю. В., вул. Тверський тупик, буд. 9, кв. 82, Київ, 01042.
http://sheliazhenko.livejournal.com 8 (097) 317-93-26 тел./факс (044) 529-04-35
23 травня 2009 року
До Генеральної прокуратури України
Щодо протиправного нерозгляду та невирішення
у встановлений законом термін заяв громадян у
Державному комітеті України у справах
національностей та релігій
ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН
23 травня 2009 року я отримав поштою лист першого заступника голови Держкомнацрелігій С. Бугая (копія додається) із такими додатками:
1) Копія моєї заяви щодо подання на реєстрацію Статуту релігійної організації – Релігійного центру віри в Найвищу Цінність Людини, прийнятого на загальних зборах віруючих громадян, поданої 30.03.2009 р. зі штампом Держкомнацрелігій та реєстраційним номером Ш-167 від 6.05.2009 (копія додається; звертаю увагу, що оригінал, на відміну від цієї копії, містить прізвище, ім’я, по-батькові заявника);
2) Оригінал Протоколу загальних зборів віруючих громадян від 29.03.2009;
3) Оригінал Статуту релігійної організації – Релігійного Центру Віри в Найвищу Цінність Людини.
4) CD-ROM з цифровим аудіозаписом загальних зборів віруючих громадян.
Викликає обурення те, що документ, отриманий 2 квітня 2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення (копія додається), зареєстрований лише 6 травня 2009 року. Така практика вказує на навмисне затягування із розглядом звернень громадян.
Більше того, у зазначеному листі С. Бугай надає мені завідомо неправдиву інформацію про те, буцімто зазначені документи... не підпадають під дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації ”!
Відповідно до статті 7 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри…”. Відповідно до статті 9 того ж Закону, “Релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону”. Відповідно до статті 14 “орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам”.
Таким чином, надіслану у строгій відповідності до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” заяву про реєстрацію релігійного центру та статут релігійного центру замість розгляду у встановлений законом термін у Держкомнацрелігій реєструють більш ніж через місяць після отримання і повертають заявнику замість розгляду (!) з доданням листа, що містить неправдиву інформацію! Це є очевидним порушенням ст. 19 Конституції України: “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.
Незаконно повернуті мені матеріали я офіційно повернув назад до Держкомнацрелігій разом із заявою, в якій вимагаю їх розглянути у відповідності до законодавства, відкликати лист С. Бугая як такий, що свідчить про порушення останнім присяги державного службовця, та розглянути питання про відповідність займаній посаді С. Бугая.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про звернення громадян” звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Відповідно до статті 15 того ж Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
В даному випадку всупереч Законам України “Про свободу совісті та релігійні організації”, “Про звернення громадян” мою заяву не було розглянуто об’єктивно і своєчасно, не надіслано належну відповідь (інформацію) за результатами розгляду заяви.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію. Статтею 8 того ж Закону встановлено: “Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
Прошу в порядку прокурорського нагляду провести перевірку дотримання законодавства про звернення громадян, законів та Конституції України у Державному комітеті України у справах національностей та релігій та притягнути до відповідальності винних у неналежному, необ’єктивному, несвоєчасному розгляді звернень громадян та у наданні мені недостовірної інформації.
З повагою,
Шеляженко Ю. В. (підпис)
