Вікторія Івченко:

Скоробагатьки правлять світобал:
Над світом творять світову наругу…
Свою жадобу, мов страшну наругу,
Перетворили на всесвітній шал!
І точиться невидима війна
За душі молоді і душі зрілі…
Лишили нам дві фарби – чорну й білу…
І в душах тих – байдужості стіна!
Бо ж легко так сердешную продать;
За гроші – все скупити… Все, що хочеш…
А далі – друкувати знову гроші…
Трильйони папірців намалювать!
Відтак – продати в рабство цілий світ;
Мов бульбашка – гординя ледь не лусне…
А луснути колись напевне мусить,
Бо є Закон. І так – трильйони літ!
Хоч – байдуже отим… Жери і пий –
Нема нікому діла до Закону…
І буде вічно так… З того полону
Не вирветься ніхто. Хіба – живий!
А мертві – заніміють, мов стовпи…
О, КАРМА світова – то штука хитра:
Німе кіно, в якому – тільки титри,
Що гаслами волають скрізь: «КУПИ!»
Купують радо – славу і життя,
Хоч те життя – гниле… Й фальшива слава!
Бо йдуть у небуття міста й держави,
І славу істинну дарує знов Буття…
Але – не в світі цім… На небесах…
У Бога ще світів тих – міріади…
Ми – гості тут… На цім життєвім святі
Все зважено. Господь – при терезах.

Ваш покірний слуга:

Ваш вірш - натхненний, світоглядний!
Та бути гостем я не згоден.
Я знаю й можу показати:
Людина в світі цим - господар!

Коли ти в себе віриш щиро,
Коли добро творити хочеш,
Коли амбіцій маєш в міру -
Здійсниться кожен мудрий почин!

http://h.ua/story/245639/