October 16th, 2006

обличчям до народу

Пояснення міліції щодо інциденту в прямому ефірі передачі "Майдан" на 5 каналі

Вибачаюся за оригінальну орфографію міліціянта, я не міняв її там, де не виникало смислових двозначностей. Саме таке написане від руки пояснення підшиють в справу....

Інцидент обговорюється: на Вільному Форумі сайту "Майдан", на форумі "5 каналу".



15.10.2006
м. Київ

Начальник штабу р-го ТВМ Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві, м-р міліції Яблонський А. І. прийняв пояснення у гр. Шеляженка Юрія Вадимовича, 1981 року народження, українця, освіта вища, уродж. м. Києва, працює спеціальним кореспондентом газети “Свобода”, проживає в м. Києві по Тверському Тупик, 9, кв. 82, дом. тел. 529 04 35, моб. тел. (097) 3179326

Положення статті 63 Конституції України мені роз’яснені та зрозумілі: (підпис).

По суті заданих питань можу пояснити наступне.

Сьогодні, 15 жовтня 2006 року, приблизно о 19-00 год. я приїхав за адресою м. Київ, вул. Радіщева, 1 у павільйон, де проходили зйомки програми “Майдан”.

Приїхав я тому, що сьогодні приблизно о 16-00 мені зателефонував мій колега Михайло Глуховський та повідомив, що звільнилась квота участі у зйомках передачі “Майдан” від громадської організації “Студентське братство” та запропонував мені взяти участь у передачі, посилаючись на те, що голова організації “Студентське братство” Олег Яценко доручив йому підібрати людей по квоті організації для участі у передачі “Майдан”. Я погодився на цю пропозицію.

Прибувши за вищевказаною адресою мене безперешкодно впустили до приміщення. Перед початком передачі людина, яка відмовилася назвати своє ім’я, а представилась редактором передачі, сказала мені що мого ім’я не має в списках запрошених. Я не повірив їй і сів на вільне місце для гостей у студії, вважаючи, що це непорозуміння. Після того мені запропонували залишити студію, я не залишив місця, на якому сидів і попросив роз’яснити причину, через яку я повинен залишити студію. Потім все повторювалося декілька разів різними людьми, проте ніхто з них не пред’являв мені ніяких документів. Протягом передачі я сидів на своєму місці та декілька разів ходив по студії та показував різні жести, а саме піднята вгору рука та опущений великий палець руки донизу. Ці жести я почав показувати після того, як мені не надали слова для виступу.

Коли передача закінчилась, мене запросили працівники міліції до відділу міліції для дачі пояснень, в зв’язку з тим, що на місці не було приміщення вільного де можна це зробити.

Хочу додати, що я ні до кого не застосовував насильства, поводився чемно і нікому не заважав.

(підпис)

Питання: Чи не вважаєте Ви, що вашими діями нанесені збитки рейтингу програми “Майдан” та “5 каналу” в цілому?

Відповідь: Прошу роз’яснити мені юридичний зміст поняття “рейтинг” в даному контексті. Оскільки це питання, здається, стосується того, чи вважаю я, що наніс юридичним особам чи фізичним особам матеріальні збитки, у мене склалося враження, що не наніс. Намірів наносити збитки, матеріальні чи моральні, кому-небудь з фізичних чи юридичних осіб у мене не було.

(підпис)

Питання: Чи вважаєте Ви, що поводилися вірно з точки зору журналістської етики?

Відповідь: В даній ситуації я виступав не як журналіст, а як простий громадянин України, що зобов’язаний дотримуватись вимог українського законодавства (яке, на мою думку, я не порушив і не мав наміру порушувати жодним чином), а в оцінці моїх дій прошу зважати на мої конституційні права, такі як право на свободу пересування та право на свободу вираження своїх поглядів. На мою думку, підкреслю також, я не порушив загальновизнаних норм моралі, що дозволяє людині, якій публічно “затикають рота” (в переносному сенсі цього виразу) привертати увагу до себе жестами.

(підпис)

Питання: Ви вважаєте, що можете зайти будь-куди і будь-коли поводити себе так, як вважаєте за потрібне?

Відповідь: Так, у всіх випадках, які не протирічать українському законодавству.

(підпис)

Питання: Чи вважаєте Ви, що зробили правильний вчинок?

Відповідь: Так. В демократичній державі людина може іноді зробити нестандарний, але цілком легальний вчинок, щоб захистити права свої або таких, як ця людина.

(підпис)

Решта моїх слів записана вірно та мною прочитано.

До працівників міліції претензій не маю.
обличчям до народу

Що я хотів сказати в студії "Майдану", коли Данило Яневський не давав мені слова.

Друга світова війна була колективним психозом людства, і не нам, жителям нового часу, коли є інші психози, знову перейматися цією проблемою, емоційно доводячи, з якого боку були воїни та військо, а з якого вбивці та банда. Якщо ви вчора під впливом емоцій почали сперечатись з кимось, який бік вареного яйця треба спершу розбивати - гострий чи тупий, ви ж не будете все життя відстоювати свою беззаперечну правоту у тій ситуації, коли емоції схлинули і ви бачите прийнятність обидвох варіантів. То ветерани військ, що воювали на боці урядів СССР та ОУН, вже показали свою готовність до примирення: існують навіть об'єднані спілки ветеранів. Кому, крім цинічних політиканів, треба знову розбурхувати старі чвари? Треба визнати, що всі ветерани військових дій в Україні - це люди, які воювали за свою правду і вірили у те, що чинять правильно, які є зараз сивочолими і шанованими у своїх громадах, які пройшли через пекло війни і доживають останні роки життя. Багато з них свого часу робили героїчні вчинки по обидва боки барикад. Багато з них є зразком моральності та чеснот в своєму колі. Схаменіться: той, хто не причетний особисто до організації військових злочинів проти людства, має бути прощений зараз як жертва такого масового психозу, яким є війна, і треба матеріально допомогти їм вижити хоча б з поваги до їх віку. Я виступаю за примирення ветеранів Радянської Армії та вояків УПА.

Натомість Ви, пане Яневський, підібрали гостей передачі таким чином, щоб у студії знову вийшла банальна сварка. Вам має бути соромно.