June 13th, 2010

обличчям до народу

Промені смерті

Оповідання.

1.

На самому світанку біля школи в селищі Малі Триндюки почав кучкуватись натовп. Жіночки у вицвілих блузках, засмаглі дядьки в безрукавках перемішалися у ранковій мряці. Люди перешіптувалися та підбадьорювали одне одного, збуджені власною сміливістю.

Дві бабці тримали простирадло з написом великими кривими літерами: «Геть опромінювач наших онуків!». Вчителька біології, розмахуючи пачкою розмножених на ксероксі листівок, завзято переконувала спійманого зненацька вчителя фізики, що гама-хвилі несуть величезну шкоду дітям. Вона не давала йому й слова сказати, переказуючи скарги учнів на головний біль та слабкість.

Їх оточили й піддакували вчительці активісти батьківського комітету. Вона зірвала оплески, викрикуючи прокляття на адресу всіх протонів, нейтронів та іонів. І далі лаяла владу, і бідкалася, що діти не можуть зосередитись на уроках.

Раз у раз вчителька тицяла пальцем догори. Шалена жестикуляція стосувалася антени стільникового зв’язку на шкільному даху. Кривавий блиск алюмінієвої вишки у променях ранкового сонця додавав пристрою зловісності. Ця пекельна машина, як були переконані учасники мітингу, своїми променями смерті ставить під загрозу здоров’я малечі.

Collapse )