Депутати різного рівня обговорюють мою скромну персону
Сергій Сорока, депутат Печерської районної ради, пише в "Українській правді":
Я не є прихильником "творчості" журналіста Юрія Шеляженка, тому що його публікації носять відверто провокаційний характер. Юрій у своїх статтях відображає певну крайню точку зору, яка полягає в тому, що все, що робить влада, робить виключно із власних меркантильних міркувань, і є шкідливим для суспільства або громади. На жаль, як свідчить досвід, такої ж думки дотримуються і більшість громадян України.
З великою цікавістю прочитав статтю пана Сороки. Хотілося б знати, звичайно, чому він не уточнив, якою все ж таки приватною особою було оплачено той пікнік... Пан Сорока вважає, що я взяв на себе провокаторську роль опозиції, якої в райраді справді нема. Та ні! Я просто намагався бути об'єктивним: дослівно читав і розумів документи, отримані від мешканців та окремо з інсайдерського джерела (розкритого паном Сорокою). Те, що я писав про корупційний безлад - лише віддзеркалення дійсності.
Порадувала така оцінка: "Рішення про необ'єктивне висвітлення діяльності влади у статтях Юрія Шеляженка носить явно суб'єктивний характер. Принаймні, якщо когось такі статті допікають та ображають, варто було б звернутися до суду". 100% згоден!
Пан Ярослав Мендусь, народний депутат V скликання від Соціалістичної партії України, граючи у традиційну антикризову забавку - закидання камінців до БЮТівського городу, попіарився на історії моєї сварки з Олегом Ляшко. В прямому ефірі радіо "Промінь" переповів цю історію і задався риторичним питанням: а чому на звільнення журналіста з цензурних міркувань нема реакції голови профільного комітету Верховної Ради? От же ж провокатор :) Хоча питання цікаве ;)
Я не є прихильником "творчості" журналіста Юрія Шеляженка, тому що його публікації носять відверто провокаційний характер. Юрій у своїх статтях відображає певну крайню точку зору, яка полягає в тому, що все, що робить влада, робить виключно із власних меркантильних міркувань, і є шкідливим для суспільства або громади. На жаль, як свідчить досвід, такої ж думки дотримуються і більшість громадян України.
З великою цікавістю прочитав статтю пана Сороки. Хотілося б знати, звичайно, чому він не уточнив, якою все ж таки приватною особою було оплачено той пікнік... Пан Сорока вважає, що я взяв на себе провокаторську роль опозиції, якої в райраді справді нема. Та ні! Я просто намагався бути об'єктивним: дослівно читав і розумів документи, отримані від мешканців та окремо з інсайдерського джерела (розкритого паном Сорокою). Те, що я писав про корупційний безлад - лише віддзеркалення дійсності.
Порадувала така оцінка: "Рішення про необ'єктивне висвітлення діяльності влади у статтях Юрія Шеляженка носить явно суб'єктивний характер. Принаймні, якщо когось такі статті допікають та ображають, варто було б звернутися до суду". 100% згоден!
Пан Ярослав Мендусь, народний депутат V скликання від Соціалістичної партії України, граючи у традиційну антикризову забавку - закидання камінців до БЮТівського городу, попіарився на історії моєї сварки з Олегом Ляшко. В прямому ефірі радіо "Промінь" переповів цю історію і задався риторичним питанням: а чому на звільнення журналіста з цензурних міркувань нема реакції голови профільного комітету Верховної Ради? От же ж провокатор :) Хоча питання цікаве ;)