Юрій Шеляженко (sheliazhenko) wrote,
Юрій Шеляженко
sheliazhenko

Рейдери атакують Бучу та Ірпінь: хочуть приєднати до Києва і забудовувати ліс у Приірпінні



«Лихі 90-ті» повторюються на якісно новому рівні беззаконня. Раніше бандити захоплювали підприємства, тепер – цілі міста. Таке враження складається після обшуків в міськрадах Бучі та Ірпеня.

«Захопили Бучанську міську раду і не допустили працівників на роботу. Вивели просто всіх, обшукували. Це шкода людям, шкода місцевому самоврядуванню. Люди прийшли до міської ради отримати адміністративні послуги, вирішити свої питання, а тут все закрито. В результаті забрали всі рішення сесійні з 2002 по 2016 рік. Це знущання над людьми, адже ці документи важливі для простих людей. Як можна спокійно дивитися, коли заходять в приміщення з автоматами?!» – розповідає Галина, учасниця мітингу на підтримку мера Бучі Анатолія Федорука. Схоже свавілля творилося і в Ірпені. Генпрокуратура спільно з поліцією і СБУ організувала «маски-шоу» в двох міськрадах за найгіршими зразками східних диктатур.



Місцеві громади відповіли на тиск масовими акціями протесту: блокуванням київської траси, тисячними пікетами під столичними органами влади.



Особливо дотепну акцію протесту влаштували під Генпрокуратурою: люди просилися на прийом до Юрія Луценка і гриміли алюмінієвим посудом, нагадуючи генпрокурору його обіцянку тримати на робочому столі алюмінієву кружку, з якої він два роки пив чай в колонії, щоб пам'ятати, що "політичні репресії неможливі в новій Україні".



"Не дамо рейдерам захопити Бучу", "Федорук - наш мер!" – такий лейтмотив акцій протесту. Алла Ященко, активна городянка Бучі, каже: "Ми бачили Бучу в 1997 році і бачимо Бучу зараз, як вона розквітла. Ми не хочемо, щоб в Бучі відбувалися ганебні речі. Ми підтримуємо свого мера і сподіваємося, що він гідно вийде з цієї ситуації. Якщо громада піднялася, а громада у нас згуртована і єдина, рейдерського захоплення не вийде". Їй вторить бучанец Олександр: "Ми протистоїмо політичному тиску на наше місто, політичному рейдерству деяких київських політиків з великими амбіціями, які хочуть підім'яти під себе Бучу. Підтримуємо нашого мера, політику нашої влади. Ми прийшли вимагати, щоб рейдери прибрали руки від нашої улюбленої Бучі ".

На пікеті у Генпрокуратури був і такий плакат: "Обшуки в Приірпінні – це політичне замовлення". Таку думку громадськості непрямо підтвердив депутат Сергій Лещенко, за словами якого, репресіями проти Федорука та Карплюка в Генпрокуратурі займається так званий «департамент Кононенко-Грановського», що спеціалізується по фабрикації «делікатних» політичних справ в інтересах олігархів з оточення президента Порошенко.

Якби кишенькові прокурори знайшли хоч якийсь кримінал, про це вже гриміли б усі телеканали. Але після гучних обшуків запанувала повна мовчанка. Отже, нема до чого причепитися? Звичайно, в вилученій земельній документації виконавці політичного замовлення зараз гарячково шукають зачіпки, але навряд чи знайдуть щось більше, ніж звичайні бюрократичні нестиковки, яких вистачає в будь-якій паперотворчості.

Піар-супроводом рейдерської атаки на міста Приірпіння займається народний депутат Ольга Червакова, що прославилася як головний рупор надокучливого галасу навколо «незаконної забудови Біличанського лісу» – це, до речі, привід для рейдерської атаки Генпрокуратури, головне звинувачення проти Федорука. Тим часом, адвокат Сергій Ярош давно провів ґрунтовне історичне дослідження, порився в архівах і виявив, що ліс насправді не Біличанський, а Берковецький (Берківці – стара назва селища Коцюбинське) . Спори київських діячів з начальством сусідніх містечок і селищ про право розпоряджатися цим лісом тягнуться вже ціле століття, а зараз свої вагомі претензії на ліс заявили господарі нової України – олігархи.

Близько десяти років тому, покладаючись на «дружбу» зі столичним екс-мером Черновецьким, олігархи Пінчук і Фірташ вклалися в будівництво елітного житлового комплексу «Коцюбинський» в тому самому Берковецькому лісі. З комерційної точки зору це був вірняк: житло в рекреаційній зоні дорого коштує. Однак з юридичної точки зору будівництво було авантюрою: земля спірна, не розмежована між Києвом і сусідніми населеними пунктами. Для перестраховки в новому житловому комплексі поселили менеджмент і журналістів з олігархічних телеканалів. Наприклад, Ірина Федорів, начальник інформаційно-аналітичного відділу телеканалу Пінчука «СТБ», рекламувала забудовника, виступала організатором громадських рухів інвесторів житлового комплексу «Коцюбинський» на підтримку олігархів і лобіювала їхні інтереси в Коцюбинському селищній раді. Приблизно тим же займалася Червакова, і не тільки на СТБ, а й в медіа-імперії Фірташа, на телеканалі «Інтер». Кажуть, що вона бореться за переворот в Приірпінні з шкурних інтересів – претендує на 10 гектар Берковецького лісу.

Опальні мери стверджують, що обшуки в міськрадах Бучі та Ірпеня пов'язані з помстою за перемогу на виборах. Судячи з усього, це правда, причому історія з виборами теж має відношення до Берковецького лісу. Справа в тому, що з початком децентралізації у 2015 році селище Коцюбинське вирішило приєднатися до Ірпеня, а не до Києва, як хотілося б власникам ЖК «Коцюбинський» (адже столична нерухомість дорожче нерухомості в області, та й нові забудови в лісі дешевше буде легалізувати усталеним корупційним конвеєром, через Київраду). Рішення Коцюбинської селищної ради про приєднання до Ірпеня негайно поламали через продажні суди, а потім продавили через контрольований олігархами парламент дострокові місцеві вибори в Коцюбинському. Таке беззаконня навіть продажні судді змушені були скасувати, хоча за своїм звичаєм зіграли в «ні вашим, ні нашим» – «забули» скасувати самі вибори, створюючи загрозу двовладдя. На покупку голосів виборців і різні провокації були кинуті величезні кошти, раз у раз маленьке селище потрапляло в національні новини. Але отримати більшість в селищній раді галасливій банді кишенькових олігархічних «активістів» не вдалося. Мандати розділилися порівну. Тоді-то і пустили в хід велику артилерію – атаку прокурорів на чолі з самим Генеральним. Мабуть, вирішили грати по-крупному: знищити самоврядування і приєднати Бучу та Ірпінь до Києва. Тільки з чого олігархи вирішили, ніби міста Приірпіння буде легше захопити, ніж селище Коцюбинське, яке по-партизанськи хвацько дало їм відсіч?

Рейдерські атаки олігархів – забудовників Києва на сусідні міста ведуть до нового витка дестабілізації ситуації в Україні. І перекриття автотрас з паралельними гучними акціями в столиці лише перший тривожний дзвінок. Поки що Україна залишається єдиною країною лише через надії місцевих еліт на збереження залишків старого олігархічного консенсусу, нині неабияк розхитаного революцією і війною. Демонстративною атакою на місцеві еліти олігархічне оточення Петра Порошенко вибиває грунт з-під ніг глави держави, посилюючи відцентрові настрої на місцях, озброюючи сепаратистів чудовими прикладами «свавілля київської хунти» і провокуючи появу «народних республік». Ми все ж сподіваємося, що Глава Держави турбується про збереження єдиної Соборної України більше, ніж про прибутки друзів-олігархів, і зрозуміє загрози, що криються в спробах рейдерського захоплення міст, та дасть по руках рейдерам. Поки ще не пізно.

Юрій Шеляженко, редактор газети "Правдошукач"
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments