Що я хотів сказати в студії "Майдану", коли Данило Яневський не давав мені слова.

Друга світова війна була колективним психозом людства, і не нам, жителям нового часу, коли є інші психози, знову перейматися цією проблемою, емоційно доводячи, з якого боку були воїни та військо, а з якого вбивці та банда. Якщо ви вчора під впливом емоцій почали сперечатись з кимось, який бік вареного яйця треба спершу розбивати - гострий чи тупий, ви ж не будете все життя відстоювати свою беззаперечну правоту у тій ситуації, коли емоції схлинули і ви бачите прийнятність обидвох варіантів. То ветерани військ, що воювали на боці урядів СССР та ОУН, вже показали свою готовність до примирення: існують навіть об'єднані спілки ветеранів. Кому, крім цинічних політиканів, треба знову розбурхувати старі чвари? Треба визнати, що всі ветерани військових дій в Україні - це люди, які воювали за свою правду і вірили у те, що чинять правильно, які є зараз сивочолими і шанованими у своїх громадах, які пройшли через пекло війни і доживають останні роки життя. Багато з них свого часу робили героїчні вчинки по обидва боки барикад. Багато з них є зразком моральності та чеснот в своєму колі. Схаменіться: той, хто не причетний особисто до організації військових злочинів проти людства, має бути прощений зараз як жертва такого масового психозу, яким є війна, і треба матеріально допомогти їм вижити хоча б з поваги до їх віку. Я виступаю за примирення ветеранів Радянської Армії та вояків УПА.

Натомість Ви, пане Яневський, підібрали гостей передачі таким чином, щоб у студії знову вийшла банальна сварка. Вам має бути соромно.